Рабство нікуди не поділося

Рабство нікуди не поділося
Рабство нікуди не поділося

Сумно. 5 років тому увесь світ затамувавши подих спостерігав, як сотні тисяч людей по всій країні щодня збиралися на площах міст і озвучували єдину думку щодо влади. У холод і в ніч. І подібна єдність показувала, який потенціал закладений у простих людях. Їхні вчинки викликали захоплення у людей із різних країн.

Пам’ятаєте? Нами захоплювалися. Здавалося – ось народ, який почне зараз створювати нову реальність, зростати, розумнішати, дорослішати, розвиватися. Унікальний проект, держава – стартап, наступний єдиноріг.

А потім, у якийсь із днів, усе скотилося у вихідну точку. Ті, хто віщав зі сцени – самі виявилися тими, із ким так красиво боролися. Щирість виявилася PR ходом. Заклики повірити – ланкою у хитрій багатоходівці.

Повернулася вся ця жлобська гордовитість і вседозволеність. Усепоглинаюче почуття власної переваги у тих, хто насилу розмовляє, на будь-якій мові. Помилкові ідеали, фальшиві цінності, силіконові губи і повсюдне «кидалово» – як основа життєвих принципів знахабнілих жлобів.

Виявилося, що є мрії і є реальність. У мріях – ми новий світ побудуємо. У реальності – Україна як і раніше одна з найбідніших країн Європи. Як і раніше у будинках недостатньо тепла, віялом відключають електрику і воду, стрибки курсу, безробіття, корупційні схеми, вимагання і безсоромне злодійство. Кругова порука, як символ торжества золотого унітазу у головах. Хоч куди не глянь – олігархи всіх мастей, депутати у Brioni і їх численні помічники. Замість реформ – декорації. Замість кроків – порожні обіцянки. Замість стратегії – божевільні ідеї.

Шкода. За 5 років можна було б вискочити. Або хоча б на курс вийти.

Просто рабство нікуди не поділося. Від рабства неможливо позбутися без його визнання. Хто визнав? Ніхто. Раби хочуть бути господарями, але не вільними.

Ілья Кенігштейн

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.