Радистка Кет і Віллі Леман

17 миттєвостей весни
17 миттєвостей весни

«Погляд часу» №19-2019

Першу серію фільму «Сімнадцять миттєвостей весни»  глядачі побачили 11 серпня 1973 року. Тоді кінокартину подивилося понад 200 млн людей.

Під час прем’єри фільму вечорами порожніли вулиці, у будинках зростало споживання електрики та знижувалося споживання води, і навіть злочинність зменшувалася, бо всі прилипали» до екранів.

Кажуть, медсестра Леоніда Брєжнєва після прем’єрного показу донесла до генсека чутки, мовляв, живе десь у глибинці усіма забутий розвідник Ісаєв, який служив у гестапо під маскою Штірліца. Брежнєв загорівся його нагородити і наказав розшукати. Однак спецслужби, які чудово знали, що ніякого розвідника не існує, про людське око старанно пошукали-пошукали, та так нікого й не знайшли. Тоді генсек вручив орден В’ячеславу Тихонову з – приводу 50-річчя актора.

Штірліц, він же Леман, він же Брайтенбах…

Тож якщо ви досі думаєте, що Штірліц справді існував, на вас чекає розчарування: цей образ вигаданий, у кращому разі – збірний.

Історик Костянтин Залеський стверджує, що його прототипом був радянський агент, гестапівець Вільгельм Леман, який служив у головному правлінні імперської безпеки. До того ж він був зовсім не розвідником, а саме агентом, тобто, людиною, що працює за гроші. Нічого спільного з образом, який придумав Юліан Семенов, не мав. Він не був красивим, як Тихонов, не мав чеснот, як у полковника Ісаєва. Якщо у фільмі герой Тихонова дотримується скромного, майже усамітненого способу життя, то Леман був його повною протилежністю: грав на скачках, залазив у борги та змінював молодих коханок, як рукавички.

 Вільгельм Леман
Вільгельм Леман

Цей Віллі Леман (агентурна кличка Брайтенбах) служив заступником шефа німецької розвідки Шелленберга і мав репутацію цінного кадра, його навіть удостоїли портрета фюрера з автографом. Сліди Лемана загубилися у 1942 році, коли його заарештувало гестапо. Найімовірніше, він загинув, однак режисер фільму Тетяна Ліознова все-таки залишила фінал відкритим, надавши глядачеві можливість самому додумати подальшу долю Штірліца.

Випадкове щастя Тихонова

Узагалі-то роль Ісаєва могла дістатися іншому актору. Пробувався, наприклад, Арчіл Гоміашвілі (той, що виконав роль Остапа Бендера у гайдаївських «12 стільцях») – його кандидатуру відстоював Юліан Семенов.

У кіногрупі ходили чутки також стосовно Олега Стриженова, однак  у нього у той час був дуже щільний графік. Доки Ліознова роздумувала, хтось з асистентів запропонував спробувати Вячеслава Тихонова. Його загримували, приробили великі пухнасті вуса… Вигляд такого штандартенфюрера спочатку змусив режисерку жахнутися. Однак, попрацювавши з актором, Ліознова стала покладати на нього великі сподівання.

Вячеслав Тихонов
Вячеслав Тихонов

Дружина з’явилася… нізвідки

Дружина Штірліца з’явилась у фільмі тільки завдяки ініціативі В’ячеслава Тихонова: за сценарієм Ісаєв не мав дружини. Один із його друзів, у минулому розвідник Конон Трохимович Молодий, розповів актору, що для тих, що працювали під прикриттям за межами СРСР, іноді привозили рідних на побачення. Актор поділився з Ліозновою ідеєю.

Роль дружини дісталася молодій актрисі Елеонорі Шашковій. Спочатку вона їй не дуже вдавалася. Та коли Ліознова покликала Вячеслава Тихонова та посадила його перед актрисою, сказавши: «А тепер серйозно. Ось твій чоловік-розвідник», Шашкова перейнялась і виконала роль так, як потрібно, одним поглядом показавши всі гіркі, важкі, але світлі почуття своєї героїні.

Елеонора Шашкова
Елеонора Шашкова

Щоправда, після прем’єри фільму професійні розвідники казали, що справжня дружина нізащо б не виявила своїх почуттів. І якби ця сцена відбувалася у житті, а за Штірліцем спостерігали, то подружжя розкололи б за 2 сек. Однак цей епізод неймовірно прикрасив фільм.

«Бридкі» німці

Роль Мюллера спочатку запропонували Всеволоду Санаєву, однак він відмовився грати фашиста. І шанс «стати» шефом гестапо дістав Леонід Бронєвой. Він був здебільшого театральним актором, далеким від кіно. Та й перспектива грати гидкого німця за маленький гонорар (йому пообіцяли 2435 рублів 70 коп. за три роки, а це приблизно 43 рублі на місяць) його також не приваблювала. Однак від долі не втечеш. Завдяки цій ролі Бронєвой став популярним. Глядачі запам’ятали характерний рух голови Мюллера, коли той час від часу якось безглуздо смикав шиєю. Ліознова була у захваті від цього уміння Броневого одним жестом підкреслити роздратований стан шефа гестапо. А виявилося, що причина у вузькому комірці сорочки: акторові просто було незручно, і він увесь час смикався. Але рух був настільки виразним, що його вирішили залишити; так у Мюллера з’явився «нервовий тик».

Леонід Бронєвой
Леонід Бронєвой

Найнесподіванішою для кіногрупи була поява у фільмі Леоніда Куравльова. Спочатку йому запропонували спробувати себе у ролі Гітлера – так-так, після всіх тих образів смішних простаків, якими він уже запам’ятався глядачеві! «У мене справді була проба на Гітлера, – зізнавався Леонід В’ячеславович. – Репетирував, мене гримували… Але я цього антихриста не подужав, моя природа була проти». Тож роль фюрера у фільмі виконав німецький актор, а Куравльову запропонували зіграти есесівця Айсмана.

Леонід Куравльов
Леонід Куравльов

Тримай фашиста!

Під час роботи над фільмом не обійшлося без курйозів. Наприклад, одного разу жителі Східного Берліна мало не здали Тихонова до поліції. Актор, поспішаючи на знімання, вирішив одягнутись у форму СС просто у номері готелю і пройти у такому вигляді вулицею. Але варто було йому з’явитися на людях, як його почали оточувати перехожі. Тихонова врятувало тільки те, що через його запізнення по нього вислали асистентів режисера, які насилу втихомирили громадськість і мало не з боєм повели «фашиста» на знімання.

Шестеро немовлят

Прототипом радистки Кетрін Кін була реальна розвідниця Анна Філоненко. Роль дісталася Катерині Градовій.

Анна Філоненко
Анна Філоненко

Під час знімання першої сцени, де Кет із двома немовлятами ховається від переслідувачів, у неї на руках були ляльки. Потім з’ясувалося, що у кадрі це помітно, і довелося задіяти дітей. А оскільки малюки ростуть швидко, у фільмі насправді знято шестеро різних немовлят.

Катерина Градова
Катерина Градова

Найдорожчий серіал

Реальний бюджет кінокартини – таємниця за сімома печатками. Однак її досі вважають найдорожчим радянським серіалом. Ще б пак, адже знімання відбувалися у різних містах і країнах, що вже казати про побудовані на студії декорації: коридори рейхсканцелярїї, кабінет Мюллера, квартиру Штірліца тощо. Щоправда, те, що Квіткова вулиця Берна насправді знаходиться у Ризі, швейцарський кордон пастор Шлаг переходив на Кавказі, а катівні гестапо знімали у Бугарській в’язниці, дало змогу трохи заощадити бюджет. Але все-таки… Тільки у телевізійному гардеробі Штірліца було 100 білих сорочок, 11 костюмів, цивільних піджаків, польовий казанок, парадний мундир, фрак…

Авто для розвідника

У книжці Юліана Семенова штандартенфюрер Штірліц їздив на «Хорьху». Але під час знімання фільму не вдалося домовитися з власником «Хорьх-853», тож штандартенфюрера пересадили на Mercedes-Benz 230. До того ж актор під час знімання їздив не на одному, а одразу на трьох автомобілях.

Хорьх-853
«Хорьх-853»

Цікаво, що номерний знак на машині Штірліца був ІА-661125. Цю серію номерів ІА видавали цивільним машинам, зареєстрованим у Берліні. Але багато цих машин (а до кінця війни майже всі) було мобілізовано до вермахту. Їм надали військові номери. Тому у роки війни цивільні серії збільшувалися дуже повільно. Берлінські номери «доросли» приблизно до 350 тис. Тож Штірліц їздив на машині з номерами яких у той час просто не могло бути.

Кубинські шанувальники

Кажуть, що Фідель Кастро був великим шанувальником цього фільму. Якось кілька днів поспіль на вечірні засідання уряду Куби не з’являвся ряд чиновників. З’ясувалося, що міністри нишком тікали зі служби, щоб подивитися новий епізод «Миттєвостей». Фідель не став карати підлеглих, натомість влаштував для уряду колективний показ кінокартини, який тривав 14 годин.

FacebookTwitterPinterest

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *