Роки забирають найдорожче

Роки забирають найдорожче
Роки забирають найдорожче

Сьогодні вранці, прокинувшись, я подивилася на себе у дзеркало і з гіркою усмішкою сказала: «З Днем народження». Цікаво, що принесе мені наступний рік життя? Після смерті дорогих людей я чомусь не люблю відзначати це свято. Бо роки забирають у мене найдорожче: молодість, здоров’я, віру у щасливе завтра, тих, кого люблю… Натомість дарують безцінний досвід, філософську мудрість і вистраждане часом та обставинами терпіння. Не знаю, що цінніше.

Одного разу бачила по телевізору інтерв’ю із дуже вродливою дівчиною. Навіть подумала: як щедро наділив її Господь красою. Та це тривало доти, поки вона не відкрила рот. Коли почала говорити, я зрозуміла, що краса й розум можуть ходити різними дорогами і так і не поєднатися в одній людині. Не знаю, чи хотіла б я бути на її місці. Адже краса – це травневе цвітіння, а розум – усі пори року.

Мимоволі згадалася стара як світ історія. Зустрілись якось на вечірці одна дуже вродлива, але, скажімо так, розумово обмежена актриса і зовсім несимпатичний, зате надзвичайно розумний і талановитий учений. Актриса запропонувала йому одружитися: «Уявляєте, наші діти будуть такими ж вродливими, як я, і такими ж розумними, як ви». «О, мадам, – усміхнувся вчений у відповідь, – добре, якщо так станеться. Але що буде, коли наші нащадки красу успадкують від мене, а розум – від вас?» Справді, «Краса – це велика сила, але ж і яка мала».

…На жаль, я не можу повторити слова з відомої пісні «Мої роки – моє багатство». Здається, доля безбожно мене обікрала, назавжди забравши найкращі роки життя. Чи готова я повторити пройдений земний шлях? Гадаю, що ні. Це було б понад мої сили.

Спостерігаючи за молодими дівчатами з відомого телешоу, я часто думаю про те, що жодна з них, мабуть, до пуття не розуміє справжніх людських і сімейних цінностей. Іноді вони нагадують мені голодних собак, які зубами вчепилися у ласий шматок м’яса і готові загризти одна одну за нього. Чи кохання це? Чи велике бажання кожної з них довести всьому світові, що вона – найкраща? Деякі, не задумуючись, зрікаються власних поглядів на життя, щоби сподобатися своєму обранцеві. Дивні. Адже самодостатнім чоловікам подобаються жінки-особистості, а не бездумні красиві ляльки. Коли виявиться, що обранця обікрали, кожна з них замість запропонувати допомогу, підтримати відійде і тихенько спостерігатиме, що буде далі. Бо навіщо їй бідний чоловік? Такі мисливиці на багатих женихів нагадують мені ілюзорну цукерку: обгортка красива, а всередині – нічого.

У мене сьогодні день народження. Що ж собі побажати? Вільям Хезлітт казав: «Щастя принаймні одного разу стукає у кожні двері». Я бажаю, щоби цьогоріч воно постукало у мої.

Ліна Милуш

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *