Село вмирає…

Село вмирає
Село вмирає…

Село в агонії… Вмирає…
Пустіють хати через двір,
Бур’ян із-за паркану виглядає,
Неначе хижий, лютий звір.
Вже не розплющать хати очі-вікна,
Не усміхнуться квітами в саду,
І заросте травою до двора стежина,
Й колякою хтось хвіртку підіпре стару.
Як сумно бачити оцю картину,
Як хочеться до хат тих підійти
І посадити у городику жоржину,
Й село нащадкам зберегти.
Не помирай, село, прошу: не треба!
Нехай ще мальви біля хат ростуть,
Нехай народжуються діти.
Нам це треба,
Щоб знать: селові в Україні буть!

FacebookTwitterPinterest

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *