Шановна редакціє газети “Погляд часу”!

Руїни Шрамківського цукрового заводу
Шрамківка – селище міського типу Драбівського району. Основним підприємством селища був цукровий завод, збудований у 1909 році. Першу продукцію виготовив у сезоні 1911 р. Був відновлений після війни 1945 року. На заводі працювало 692 робітники та інженерно-технічні працівники. Крім основного призначення – переробки цукрових буряків – завод опалював у холодну пору року основні споруди та житлові будинки центру. Завод мав свій житловий фонд.

До Шрамківського цукрового заводу була прокладена залізна дорога, яка сполучала завод із великими містами України.

Після отримання незалежності України, завод був приватизований, а потім зруйнований. Усе обладнання і залізницю розібрано і вивезено на брухт. Припинив роботу близько 2000 року. Шрамківчани були стурбовані діями демократів, страйкували, захищали своє підприємство, але виявилося все марно…

Дорога редакціє, надрукуйте, будь ласка, вірш на згадку про наш завод, який відомий не тільки у Драбівському районі Черкаської області.


Руїна
Завод у Шрамківці чудовий:
Був цукор білий, як сніжок,
Давав тепло в новобудови,
Була робота для жінок.

Водили діток до заводу,
Екскурсія цікавою була.
Забути все це неможливо –
Це нам держава все дала.

Ми дбали про буряк цукровий,
Щоб більше цукру він давав.
За тяжку працю, як дарунок,
Селянин мішок цукру мав.

Завод давав великі кошти,
Будівництво в селищі велось.
Шляхи й дома в нас будувались,
Селянам добре вже жилось.

Був радгосп цукрозаводу,
Росли доглянуті поля.
Було удосталь хліба й сала,
Нам щедро родила земля.

Збудований ще за царату,
Можливо, щось було й не так –
Взяли завод поруйнували –
Зробив все це якийсь чудак.

Залізницю будували:
Кілька колій до складів.
Все кругом поруйнували –
Працю наших дідів-прадідів.

У Шрамківці стоїть руїна,
Така руїна не одна,
Тут ніби буря прокотилась
І горя наробила нам вона.

З повагою Олександр Васильович Боровик

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"

FacebookTwitterPinterestViber