Що робити, якщо хочете розлучитися, а шлюб – вінчаний?
«Погляд часу» №11-2019
Таїнство вінчання, а також існування чи відсутність церковного розлучення викликає у людей чимало питань.
Настоятель парафії «Святих мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії» протоієрей Василь Приходько пояснив:
– Такого, як церковне розлучення, не буває. Церква просто може дати людині благословення на другий шлюб. А розвінчання чи ще щось подібне – це людські вигадки.
Церква ставиться до розлучення різко негативно, а таке поняття, як «розвінчання» взагалі відсутнє. «Розвінчати» – неможливо. Так само, як неможливо «розхрестити» чи «розпричастити». Проте буває так, що люди, повінчавшись у храмі та проживши разом певний час, вирішують розірвати шлюбний союз. Церква може благословити лише на благу справу, а розлучення, якими б не були його мотиви, благим бути не може. Питання про «розвінчання» зазвичай виникає, коли вже шлюб зруйнований і у когось із цієї пари виникає бажання створити інший шлюб. Тому питання «розвінчання» потрібно ставити у дещо іншій перспективі.
У яких випадках Церква може благословити на другий шлюб?
– У церковному праві такі випадки чітко визначені. Серед основних можна назвати подружню зраду, важку хворобу, наркоманію чи алкоголізм. При цьому слід зауважити, що хвороба чи наркоманія може стати приводом для розірвання шлюбу лише у тому випадку, якщо з’ясувалося, що людина була хвора чи страждала наркоманією ще до укладення шлюбу, але приховала це. Коли ж, наприклад, людина захворіла на важку хворобу вже після того, як обвінчалась, або стала алкоголіком через деякий час після весілля, то в таких випадках ні про яке розірвання шлюбу не може бути й мови.
Що ж стосується подружньої зради, то питання у цьому випадку вирішується на користь постраждалої сторони.
Тобто той, хто зрадив, уже ніколи знову повінчатися не зможе. А ось той, хто постраждав від зради, має можливість отримати другий шанс, він же й останній, бо втретє вже не можна вінчатися.
Звідси стає зрозумілим, що благословення на другий шлюб дається церквою у тому випадку, якщо у людини, що не винна у розпаді першої сім’ї, є бажання створити нову сім’ю.
