Скоро мир, або Знаки, які зміцнюють віру у нашу перемогу

«Десь після 50-го дня війни відлік часу знову змінився. Ми не дивимося у календар і вже навіть не рахуємо, скільки триває війна. З приходом ночі лише одна думка: ще на день ближче до нашої перемоги. Така у нас нині система координат часу», – сказав учора один знайомий військовий, який практично з першого дня війни перебуває на південному фронті.

На сьогодні є безліч геополітичних факторів, які вказують, що Україна вже здобула стратегічну перемогу у війні, яку проти нашої країни розпочала росія. А військова перемога – справа часу. І, сподіваюся, дуже швидко.

У лихоліття дуже хочеться вірити в різного роду знаки згори, звертаєш увагу на прикмети, на які орієнтувалися наші предки. І ось мої «переможні» знаки та прикмети.

Сьогодні вранці нам орали город. Начебто звичайне явище для сільського життя. Але не цього разу. Як тільки завівся трактор, на город прилетіла пара лелек… І доки трактор, гуркочучи, пробуджував землю, птахи по-господарськи ходили поруч. Буквально за два-три метри від трактора. Не передати словами, наскільки емоційним було видовище.

Як тільки завівся трактор, на город прилетіла пара лелек

– Бути миру, – підсумував сусід.

– 100 % скоро мир. А ви звернули увагу, до якого гнізда повернулися лелеки? Вони останній раз там гніздувалися вісім років тому, – продовжила моя мама.

Декілька таких знаків було й учора.

Перший – на Одеській трасі. Якоїсь миті небо різко стало сіро-чорним. Почалася злива. «Двірники» на машині ледь справлялися. Так тривало хвилин 10. А потім, наче по команді, визирнуло сонце. Воно було настільки яскраво-сліпуче і наче святкове! І в ці ж хвилини через радіоприймач зазвучала «переможна» пісня Винника «Буде жити Україна». Скажете, такий собі знак, але те відчуття, яке я зазнала… Це була якась вулканічна впевненість, що все скоро налагодиться.

Другий знак – відвалена голова під час демонтажу бронзового пам’ятника двом робітникам під аркою Дружби народів. Як запевняють експерти, голова відкололася саме від тіла російського робітника.

Голова «російського» робітника, що відвалилася, при демонтажі монумента «дружби народів»

Раніше ще один монумент «сигналізував» про перемогу. Під час обстрілу Бородянки вцілів пам’ятник архангелу Михаїлу. Внаслідок атаки ворога від монумента відколовся хрест, але в руках святого залишився меч.

Третя знакова подія – мер Тростянця Юрій Бова на своїй сторінці у фейсбуці повідомив, що вперше з моменту деокупації у місті народилася дівчинка. При читанні цієї новини вкотре згадалося повір’я наших предків: якщо народжується більше дівчаток, значить, воювати не доведеться. За березень-квітень у шістьох моїх знайомих народилися саме доньки.

– Ось тобі й вір в УЗД. Хлопчик, хлопчик… Ми готувалися до народження сина, а народилася дівчинка, – «журився» брат однокласниці.

Четверте – китайські друзі наших родичів вирішили фінансово допомогти українській армії. Звичайно, після численних повідомлень, що практично увесь світ допомагає Україні, це ніби звучить буденно. Але цінність і знаковість цієї готовності підтримати юанем українських військових у тому, що вперше з початку російсько-української війни звичайні китайці роздивилися звірства росії.

А якщо говорити про знаки, які були трохи раніше, то як тут не згадати тріумф українських «Нептунів» над флагманом російського флоту – крейсером «Москва». А чого тільки вартує фраза з останнього виступу Жириновського: «Росія переможе, і нехай я здохну, якщо брешу!» Як бачимо, лідер ЛДПР брехав. Та й повернення багатьох іноземних посольств до Києва додає оптимізму.

Олена Галаджій

«Погляд часу» №19-05.05.2022

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber
Теми:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *