“Смереку» заспівав водій, а «Пісня про рушник” “сподобалася” КДБ

українські пісні

Невідомі факти про відомі ненародні українські пісні

«Гай, зелений гай»

Автори шлягера «Гай, зелений гай» – композитор О. Злотник і поет Ю. Рибчинський, а першим виконавцем став Назарій Яремчук. О. Злотник згадував історію створення «народної” пісні: «Назарій приїхав до Юри десь о першій годині ночі і чекав, поки Юра допише текст. О шостій ранку я вручив йому ноти, Юра – вірші. За словами авторів, пісня «Гай, зелений гай» у 1984 році звучала по 10 разів на день на республіканському радіо, але лише місяць після цього її… заборонила радянська влада як низькохудожній твір. У результаті пісню не давали в ефір до самої незалежності.

«Смерека»

Автор слів і музики хіта «Смерека» – Любомир Яким. Ідея створення пісні спала на думку вчителю молодших класів Любомиру Антоновичу після педради. «Пам’ятаю, я вирішив прогулятися по місту, – згадував Яким. – На дворі стояла надзвичайно красива весна, співали пташки, а навколо дороги стояли десятки ялинок».

Першим виконавцем «Смереки” став соліст гурту «Троїсті музики» С. Тимчишак, водій за освітою. Друге дихання хіту дав Микола Гнатюк.

«Я піду в далекі гори»

Перший хіт Володимира Івасюка був створений взимку у 1968 році. На той момент студент медінституту Володимир Івасюк подорожував із друзями по Карпатам, а коли їхав додому у поїзді склав вірші, записавши їх на пачці сигарет. Мелодію ж Івасюк придумав лише через півроку, на зборах винограду під Одесою, куди відправляли студентів на практику.

«Пісня про рушник»

Ліричну пісню про матір написали Андрій Малишко і Платон Майборода, а першим виконав Дмитро Гнатюк. При цьому ніхто з них не підозрював, що композиція «вистрелить”, адже писали її похапцем для кінострічки «Літа молодії». Зйомки вже завершувалися, як раптом «Пісню про рушник» передав «Голос Америки”. Майбороду кілька разів викликали в КДБ: намагалися з’ясувати, чи не працює він на американців, а якщо не він – то хто? «Шпигуна» так і не вичислили. На студії навіть думали прибрати пісню зі стрічки, але у результаті вирішили, що якщо фільм вийде без неї, це лише підтвердить існування цензури в СРСР.

«Два кольори»

Цей хіт Олександр Білаш і Дмитро Павличко написав у 1964 році, будучи на з’їзді комсомолу. Там їм стало нудно, і вони почали оглядати зал засідання у пошуках симпатичних дівчат. Раптом Білаш перед собою побачив жінку з накинутою на плечах чорною хусткою, на якій були яскраві червоні троянди. Він сказав Павличку: «Дивись, яка хустка!”. На що Павличко йому відповів: «Червоний – це любов, а чорний – це печаль». Вони втекли зі з’їзду, поїхали у Дім творчості у Ворзелі і там за півгодини написали пісню.

«Черемшина»

Пісню написали композитор Василь Михайлюк і поет Микола Юрійчук, які жили у селі Чернівецької обл. Спочатку поет приніс композитору вірші, але спільна робота чомусь не склалася. Як розповідав Михайлюк, натхнення до нього прийшло навесні, коли все зацвіло, і черемха оп’янила його своїм ароматом. А в 1997 році «Черемшина» прозвучала у космосі.

Вона була одним із тих творів, записи яких космонавт Леонід Каденюк узяв із собою на орбіту.

“Ніч яка місячна”

Насправді ця пісня називається “Виклик”. Її текст написав український письменник і драматург Михайло Старицький. Вірші на музику поклав композитор М. Лисенко. Пісня – результат безмовних почуттів Старицького. Коли вони з Лисенком приїжджали у гості до рідного села Кліщинці (Черкаська обл.), то завжди ввечері йшли на танці. На одній із таких вечірок Старицький зустрів дівчину Степаниду, в яку закохався з першого погляду. Він приходив до неї після танців, чекав її під будинком і наспівував під ніс про те, яка ясна ніч. З дівчиною у Михайла не склалося, але пісня про романтичні почуття завдяки обробці Лисенку пішла в маси і стала популярною. Вона стала ще популярнішою у 1973 році завдяки фільму «В бій ідуть одні старики»; там її виконав актор Володимир Талашко.

«Тече вода»

Вперше пісня «Тече вода» прозвучала у виконанні Софії Ротару в середині вісімдесятих. «Цю композицію взяли у музичний телефільм «Монолог про кохання», де Ротару зіграла головну роль», – згадував автор музики Ігор Поклад. Цей фільм розкрив Софію Ротару не тільки як актрису, але і як модель; за чотири хвилини відео вона дев’ять разів змінювала наряди – всі вони були в українському стилі.

«Гуцулка Ксеня»

Знаменита пісня-танго була випущена ще у 1933 році. Мало хто знає, що оспівують у ній не збірний дівочий образ, а цілком реальну дівчинку. Її ім’я – Ксенія Бурачинська- Данилишин, родом вона з села Шешори Івано-Франківської обл., а зараз проживає у Чикаго. Коли маленькій Ксенії виповнилося 13, її дядько, композитор і поет Роман Савицький, написав із нагоди її дня народження пісню, яка згодом пішла у народ.

Газета "Уют"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterest