Старий дурень
Старий дурень
Узяв собі старий дурень молоду дружину,
Пожив тиждень та й не може розігнути спину.
Поцілує молоденьку, погладить, мов кішку,
Та й лягає спочивати на окремім ліжку.
Жінка шепче: – Мерзнуть ручки, мерзнуть мої ніжки.
Нема кому мене, бідну, погріти хоч трішки.
Раніш було моя мама біля мене ляже,
Приголубить, і зігріє, й казочку розкаже. –
Старий дурень як гарикне: – Годі тобі хникать!
Не піду ж я серед ночі твою маму кликать.
Сімеєчка
Батько став серед кімнати, гаманцем трясе.
– Подивіться, п’ять копійок лишилось – і все.
Це синок мій із кишені гроші вичища,
Щоб крутити в ресторанах всякі ча-ча-ча.
Що за люди? Що за звички? Що це за сім’я? –
Мати каже: – А можливо, взяла гроші я?
– Ні, не ти! – гукає батько. – Ти береш не так.
Якби ти, хіба б лишився хоч один п’ятак?
Добра душа
Чоловік говорить жінці: – Ти сходи по воду. –
Жінка глянула сердито: – У таку негоду?
Та хороший же хазяїн в цю холодну пору
Пожаліє і собаку вигнати із двору. –
Чоловік змахнув руками: – О, пішла в атаку.
Хто ж сказав, щоб ти с собою узяла собаку?
Павло Глазовий