Герої сьогодення
Історія кохання та війни Олександра Махова й Анастасії Блищик
Він щиро посміхається на всіх фото у соцмережах. Анастасія впевнено підписує свої, що знає – він так само закохано дивиться на неї та оберігає, хоч і вже у складі Небесного полку. Олександр Махов загинув 4 травня, коли уламок пробив його легеню.
Він ще намагався говорити, коли до нього підбіг медик. Усе просив лише дати йому зателефонувати коханій, щоб сказати, що кохає її. Бій за це життя тривав довгі півтори хвилини. Та врятувати бійця не вдалося.
Анастасія серцем відчула те саме місце, де не стало її Олександра. У вщент розтрощеному Довгенькому її погляд впав на залишки одного будинку, серце знало – це сталося там. Вона ще шукала на цьому місці хоча б якусь річ, що могла б підтвердити її здогадки та її не було. Тому просто посиділа, поговорила з ним, учергове розповіла, як сильно його кохає…
Це було справжнє кохання. Таке, що, здається, існує лише на сторінках книжок. Перший погляд у київському офісі одного з українських телеканалів наче струмом пронизав наскрізь.
Перший час Олександр та Анастасія спілкувалися лише по роботі, але 24 серпня 2020 року чоловік наважився на те, що хотів уже давно зробити. Досвідченому військкору та військовослужбовцю було складно підійти та поцілувати молоду журналістку у щоку. Він це зробив, коли брав участь у марші до Дня Незалежності, а вона вела пряму трансляцію події.
Відтоді вони не розлучались. Одразу почали разом жити та дивувались, як може бути настільки комфортно вдвох, що навіть нічого не дратує в одне одному.
На початок повномасштабного вторгнення Олександр був на Донбасі як військовий кореспондент. Він давно розумів, що скоро почнеться, тому мав усі речі напоготові й кохану готував – як почнеться масштабний наступ ворога, він повернеться на службу.
Олександр у першій своїй публікації вже з фронту писав, що вважає своїм обов’язком бути на «нулі»: «Я на передовій. Разом зі мною найкращі люди цієї держави. Пишаюся бути поруч із ними в одному окопі».
Десь поміж рядків воєнного щоденника у соцмережах, серед боїв та холодних окопів Олександр і зробив пропозицію Анастасії одружитися. Дуже хотів провести все своє життя разом із коханою, бо був певний – вони будуть разом щасливі. Та їх розлучили уламок снаряда та війна. Анастасія довго не могла прийняти той факт, що її коханого більше немає.
Через три місяці після загибелі Олександра вирішила – має продовжити своє життя там, де закінчилося його. Тому тепер Анастасія служить в Ізюмському батальйоні ТрО.
Анастасія більше не боїться ворожих обстрілів та смерті – вона побувала у найгарячіших точках на Харківському напрямку та втратила свого коханого Олександра. Тому живе тепер одним днем і обіцяє як журналіст вписати в сторінки історії імена захисників-побратимів, а після перемоги пройтися з українським прапором Луганськом та Херсоном, що були для них з Олександром такими рідними.
«УЮТ» №42-20.10.2022
