Сходинки до успіху
Важливо стежити, щоб самооцінка дитини була адекватною. Від того, як вона ставиться до себе, своїх позитивних рис, місця серед однолітків, а також до недоліків і вад, залежить, чи стане дитина успішною. Якщо неохоче йде на контакт із ровесниками, боїться, що з неї кепкуватимуть, і не вірить у свої сили – це ознаки заниженої самооцінки.
Методик визначення рівня самооцінки багато. Одна з найпопулярніших – «Сходинки». Запропонуйте дитині розставити друзів, однокласників на намальованих сходинках. Поясніть, що внизу мають розміщуватися найслабші, найпроблемніші діти, а вгорі – успішні. Себе дитина також має намалювати. Звісно, у разі заниженої самооцінки зробить це внизу, а завищеної – на найвищих сходинках. Уважно спостерігайте, чи вагається дитина, як аргументує свій вибір.
Виявивши занижену самооцінку, батькам потрібно почати розв’язувати цю проблему… із самих себе. Проаналізуйте методи виховання у вашій родині і те, як спілкуєтеся з дітьми. Адже вони потребують поваги, щоб їх не перебивали, вислуховували.
Проявляйте щирий інтерес до того, чим цікавиться малеча. Якщо справді захопиться якоюсь справою, то попри всі труднощі, досягне успіху, а це підвищує самооцінку. Сприяйте таким інтересам: придбайте відповідну літературу, запишіть у гурток, самі цікавтеся її захопленням. Щодня, коли ваш школярик іде до школи, бажайте успішного дня, високої оцінки на контрольній, підбадьорюйте, кажіть, що йому все вдасться. Не нехтуйте будь-якою можливістю запитати поради щодо питань, на яких ваша дитина розуміється. Виконуйте і власні обіцянки – завдяки цьому діти навчаться довіряти вам. Підтримайте у разі невдачі й пояснюйте, що у цьому немає нічого непоправного, помилитися може кожен.
Із другого боку, батьки нерідко впадають у крайнощі, ставлячись до дитини, як до центру всесвіту. А це призводить до завищення самооцінки. Такі діти схильні перебільшувати власні успіхи, водночас применшуючи здібності інших. Часто вважають свої досягнення лише власною заслугою, а в невдачах звинувачують обставини, оточення – тільки не себе.
Отже, перед вами нелегке завдання: знайти золоту середину, створити умови, за яких у дитини формуватимуться адекватні самооцінка і ставлення до людей, серед яких вона живе.