Таємниця старої фотографії
у Дніпрі музейники шукають сліди людей, які рятували військовополонених

Таємниця старої фотографії
Таємниця старої фотографії
у Дніпрі музейники шукають сліди людей, які рятували військовополонених

«Погляд часу» №12-2019

Під час фашистської окупації жителі Дніпропетровська врятували близько півтори тисячі в’язнів.

«Тепер Мишко буде жити!»

Книгу своїх спогадів «Дорогами війни» полковник Михайло Смирнов передав Дніпропетровському історичному музею ім. Яворницького не випадково. Це місто, точніше, його жителі, у 1943 році подарували петербуржці шанс вижити, пройти всю війну, дослужитися до високих чинів і прожити довге життя.

Помер Михайло Андрійович кілька років тому, а недавно, шерстячи архіви, музейники натрапили на його спогади про дивовижну історію порятунку з дніпропетровського концтабору. Серед книжкових фотографій була одна групова – Смирнов, двоє молодих чоловіків і чотири жінки. Підписано «Дніпропетровськ, 1943» – і ні прізвищ, ні імен, хоча, знаючи історію порятунку Михайла з табору, неважко здогадатися, що на фото люди, які допомогли йому втекти.

Таємниця старої фотографії
Михайло Андрійович до кінця життя працював в музеї Військово-медичної академії Санкт-Петербурга
Фото: Геннадій Демченко, peterburg.ru

Молодий фельдшер із Ленінграда, що відправився на фронт у перший день війни, був контужений під Севастополем. Потім полон і концтабір, облаштований у будівлі в’язниці й обнесений чотириметровим парканом – місце, звідки не повертаються. Але 21-річний Мишко так просто здаватися не збирався – вирішив тікати.

Трохи освоївшись і розвідавши обстановку, Смирнов знайшов двох надійних спільників, із якими і придумали план. На території табору знаходився лазарет для хворих на тиф, охоронявся він погано – німці панічно боялися заразитися і близько до лазарету не підходили. Часовий щоразу відвертався, помітивши хворих полонених у супроводі лікаря.

Напередодні 1943 року Михайла під виглядом німецького військовий фельдшер повинен був провести двох «висипно-тифозних» товаришів у лазарет. В одному з сараїв в’язні планували відсидітися, а в новорічну ніч перелізти через паркан і опинитися на волі. Здавалося, продумали все: викрали шинель військовий фельдшер, запаслися продуктами, прорахували час.

Але за кілька днів до втечі Смирнов захворів тим самим на висипний тиф у важкій формі. Отямився лише через кілька днів і, на своє щастя, не у табірному лазареті, а в інфекційній лікарні.

– Приходжу в себе: біля мене сидить літня жінка з короткою стрижкою. Вона у білому халаті, лікар, – пише у своїй книзі спогадів червоноармієць. – Запитала мене щось, я їй так-сяк відповів. «Тепер Мишко буде жити!». Ці її слова я запам’ятав на все життя…

Коли молодий фельдшер одужав, сам почав допомагати лікувати хворих, і це теж зіграло йому на руку – повертати хлопця у концтабір ніхто не поспішав. А коли німці приходили обчислювати одужуючих, лікар укладала Михайла у ліжко, обкладала компресами, а поліцаям пояснювала, що цей – «капут!»

Таємниця старої фотографії
Михайло Смирнов пройшов всю війну.
Фото: Геннадій Демченко, peterburg.ru

Німцям доповіли, що Смирнов помер

Лікаря-рятівницю звали Євгенія Попкова, саме її дочки Олена і Зоя допомогли пацієнту тікати – вся сім’я була пов’язана з партизанським підпіллям.

У травні 1943 року Попкова доповіла німцям, що пацієнт Смирнов несподівано помер. Як доказ надала труп іншого полоненого. Міші принесли цивільний одяг, дістали чистий бланк довідки евакопункту зі штампом і тихо вивели з лікарні.

Поселили втікача у родині Ширяєва, які жили у невеликому будиночку на дві кімнати. Їхній син загинув на фронті, Мішу взяли як рідного, а для цікавих сусідів він був далеким родичем зі Сталінграда. Хлопцеві, мовляв, 16 років, мати загинула, документи отримати не встиг, ось прихистили.

Таємниця старої фотографії
Після полону Михайло знову потрапив на фронт, та ще й в штрафбат.
Фото: Геннадій Демченко, peterburg.ru

На роботу побіжний військовополонений влаштувався до німців – підсобним робітником. Там знайшов товариша, який, щоб уникнути насильницької евакуації до Німеччини, запропонував поїхати до його далеких родичів під Вінницю.

– Червоноармієць Смирнов у вересні 1943 року втік разом із німцями, на яких працював, – розповів старший науковий співробітник історичного музею Дмитро Романчук. – Далі прийшов до своїх, знову потрапив на фронт, пройшов усю війну.

Михайло Андрійович прожив більше 93 років і пережив ще багато випробувань: штрафбат у Карпатах, куди він був відправлений після того як повернувся у стрій. Пекельний бій, коли з 250 штрафників у живих залишилося близько 30. Реабілітацію і повернення в армію, з якою він дійшов до Берліна.

Практично до останніх днів життя старий військовий лікар працював у музеї Військово-медичної академії Санкт-Петербурга. На жаль, у нього вже не запитаєш, хто поруч із ним на знімку, але музейники впевнені – це його рятівники. Олена Суратова, Зоя Неживенко чи сім’я Ширяєва.

Співробітники музею у спробах знайти когось із їх родичів – дітей чи онуків, опублікували фотографію у соцмережах, але, на жаль, поки ніхто не відгукнувся.

Таємниця старої фотографії
Музейники просять відгукнуться тих, хто пізнає жінок на фото.
Фото: Дніпропетровський національний історичний музей ім. Яворницького
Таємниця старої фотографії
Очевидно, саме ці дівчата допомогли полоненому радянському солдату врятуватися.
Фото: Дніпропетровський національний історичний музей ім. Яворницького

Якщо дізнаєтесь кого-то на фото, просимо повідомити в музей: museum@ua.fm

Передплата онлайн
FacebookTwitterPinterest

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *