«ТИ Ж ДІВЧИНКА!»
або програмування на сумніви

програмування на сумніви
«ТИ Ж ДІВЧИНКА!»
або програмування на сумніви

Як часто ви вимовляєте цю фразу своїй доньцї? Зрозуміло, ви хочете їй щастя, але насправді програмуєте на постійні сумніви.

«Ти ж дівчинка! Чому твоє плаття вже в плямах?» І ось тобі вже 20. Ти одягаєш нову сукню і необережно проливаєш на неї сік. Відразу всі батьківські прикметники проскакують у твоїй голові. Ти знову згадуєш, що нечипура. А дівчатка такими не бувають. І таких ніхто і ніколи не полюбить.

«Ти ж дівчинка! Чому в тебе двійки» І ось тобі вже 30. А ти все одно намагаєшся зробити на «відмінно» все, за що б не взялася. Помилятися не можна, щоб не розлюбили …

«Ти ж дівчинка! Навіщо б’єшся з хлопчиками!» І ось тобі 35, і коли чоловік каже образливі речі – ти посміхаєшся. І ніяк не можеш зрозуміти: чому? Чому чоловік до сих пір не зрозумів, що жартувати з приводу твоєї ваги – це боляче? Чому він підколює в присутності інших? Ти мовчиш, щоб він любив тебе…

«Ти ж дівчинка! Чому такий безлад в кімнаті!» І ось тобі 40. Ти по 20 разів треш кожну тарілку, щоб ніхто не подумав, що вона жирна. Фанатично миєш підлогу і вимагаєш, щоб все ставили на своє місце. Будинок перетворюється в місце постійного стресу – і для тебе, і для близьких. Але ж ти просто хочеш, щоб тебе любили…

«Ти ж дівчинка! Ти повинна всім допомагати» І ось тобі 45. Ти нічого не просиш натомість. Єдина людина, для якої не вистачає сил, – це ти сама. Ти забула, що таке нове плаття, що можна спокійно лежати в ліжку з книжкою і нікуди не поспішати. Ти не вмієш жити інакше. Ти повинна допомагати, щоб тебе любили…

«Ти ж дівчинка! Чому ти кричиш?» І ось тобі 50. Ти не грубиш, не сердишся, не кричиш. Ці почуття не для дівчинки. Лише іноді зриваєшся, коли безпечно. Раніше – на дітях. Але з тих пір, як вони поїхали, залишилася тільки кішка. І все невисловлені образи накопичуються в твоєму тілі, народжуючи хвороби.

«Ти ж дівчинка! Як ти можеш мене засмучувати!» Тобі 60. Ти звикла до того, що інші краще знають, чого ти хочеш, чим тобі займатися, куди йти. А своїх бажань не знаєш і не пам’ятаєш. Тільки чужі. Але ж ти просто хотіла трохи любові в цьому житті…

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *