Трішки історії про цукрові заводи Черкащини
Перший на Україні цукровий завод почав діяти саме на Черкащині. Він був відкритий у селі Трощині Канівського повіту у 1824 р. А незабаром Черкаський край став одним із ключових центрів цукроваріння Російської імперії. У 1843 р. у Ташлику, що на Смілянщині, багатопрофільною фірмою «Брати Яхненки і Симиренки», було відкрито перший у Росії паровий пісково-рафінадний завод. Симиренки і Яхненки також мали у Млієві найбільший в імперії цукровий завод, побудований на землі, яку орендували у Семена Воронцова. А у 1876 р. одночасно з відкриттям залізничної станції «Воронцово – Городище» у Городищі почав діяти Маріїнський цукровий завод, названий на честь дружини царя Олександра ІІ (за радянських часів – Городищенський цукрово-рафінадний комбінат ім. ХХV з’їзду КПРС). За красою будови, практичностю і простотою розміщення обладнання він був одним із найкращих в імперії. Володар багатьох нагород за якість своєї продукції, у тому числі великої срібної і великої золотої медалей на всесвітній Паризькій виставці та вищої нагороди Російської імперії – права ставити на продукцію імперський двоголовий герб, Маріїнський цукровий завод у ті часи експортував цукор у Велику Британію, Туреччину та Фінляндію, а сьогодні повністю знищений. А в 2005 році тут трапився і зовсім жахливий випадок – розбираючи цегляні стіни для місцевого підприємця, під завалом загинув 14-річний підліток.
Черкаський цукрово-рафінадний завод був збудований у 1854 р. біля хутора Кривалівка за кошти Тульсько-Черкаського акціонерного товариства. Завод був найбільшим підприємством у місті як за кількістю робітників, так і за коефіцієнтом випуску продукції, та одним із чотирьох подібних у всьому СРСР, мав власне професійне училище. 12-годинний робочий день та незадовільні умови праці на заводі у дореволюційний період стали причиною страйків та революційного руху робітників підприємства. Наприкінці 1928 р. був збудований Палац культури підприємства, за ним утворили спортивне містечко, заклали парк відпочинку, випуск продукції у порівнянні з дореволюційним періодом було збільшено у 4-5 разів, значно поліпшено і механізовано умови праці, введено 8-годинну робочу зміну. До святкування 700-ї річниці Черкас відбулася реконструкція Палацу культури, побудовано Палац спорту з трьома спорткомплексами та стадіон на 5 тис. місць, критий плавальний басейн. На превеликий жаль, сьогодні всі ці заводи уже давно знищені і порізані на брухт – через нерентабельність, породжену скасуванням мита та використанням більш дешевих іспортних замінників.
