Тисяча кульок

Тисяча кульок

Історія, яка трохи більше навчить цінувати життя.

Кілька днів тому на вихідних я прокинувся рано і, намагаючись нікого не розбудити, вийшов на кухню. Зваривши каву, я тихенько включив радіоприймач. Намагаючись знайти щось цікаве, я почав перемикати канали. Раптом мою увагу привернув приємний голос літнього чоловіка. Він розповідав про якусь теорію «тисячі кульок». Я зробив трохи голосніше…

– Припустимо, – сказав чоловік, – ви – дуже зайнята людина. І навіть непогано заробляєте. Ви розмінюєте своє життя на гроші й у вас уже не залишається часу ні на коханих, ні на друзів. Більш ніж упевнений, що вам не потрібно працювати весь час тільки для того, щоб зводити кінці з кінцями. Вам хочеться задовольняти свої бажання. І чим більше у вас грошей, тим вищі запити і тим хочеться більше і краще, і процес нескінченний. Це замкнуте коло.

Час від часу варто питати себе: «Чи дійсно мені потрібна ця нова річ, через яку я не бачу білого світла вже котрий тиждень або місяць?» Чи варто заради цього пропустити перший виступ доньки чи змагання онука з футболу?

Ось що одного разу сталося зі мною. І він повідав теорію «тисячі кульок»:

– Одного разу я сів і підрахував: середня тривалість життя людини – 75 років. Так, комусь відведено більше, комусь менше, візьмемо середньостатистичний показник – 75 років. Помножимо 75 на 52 (кількість тижнів у році). Виходить 3900 – стільки у нас тижнів і стільки недільних днів у нашому житті. До того моменту мені було вже 55 років. Тобто, я прожив уже 2900 із них. У мене залишалася тільки тисяча.

Після цього я зайшов до магазину іграшок і придбав 1000 маленьких пластикових кульок. Узявши банку, я висипав їх всі туди. І щонеділі діставав і викидав по одному з них. Помічаючи, як кількість кульок зменшується, я став звертати більше уваги на справжні цінності у житті і те, що дійсно важливо.

Знаєте, немає більш дієвого способу, ніж дивитися, як зменшується кількість відпущених тобі днів! Саме тоді розумієш, скільки часу ми витрачаємо абсолютно марно і навіть на шкоду собі.

А тепер я хотів би поділитися з вами останньою своєю думкою на сьогодні перед тим, як піду обійму кохану дружину і ми підемо гуляти в парк. Цього ранку я дістав останню кульку з моєї банки…

Тому кожен наступний день для мене – подарунок долі. Я вдячний за нього і намагаюся розділити свою любов і радість із близькими мені людьми. Мені здається, це єдино правильний спосіб прожити життя. Я ні про що не шкодую. Сподіваюся, мій досвід допоможе в чомусь і вам».

Я задумався. Дійсно, як просто і мудро. Я планував з’їздити ще сьогодні на роботу – потрібно було внести правки в проєкт. А потім думав зайти з колегами в клуб. Але замість цього я зробив зовсім інше: піднявся наверх і поцілував дружину, що ще спала.

– Прокидайся, люба. Давай підемо з онуками до парку.

– Щось трапилося? – з тривогою запитала дружина.

– Ні, нічого особливого… Просто ми так давно не проводили вихідні всією сім’єю. І ще – давай заїдемо в магазин. Мені потрібно купити пластикові кульки…

Дмитро Володимирович

Погляд часу №14-02.04.2020

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *