Василь Зінкевич: особистість непідвладна часу

Василь Зінкевич

На жаль, зараз не кожен відповість на питання: хто ж такий Василь Зінкевич? Який внесок він зробив у розвиток музики? А між тим, співак зіграв далеко не останню роль у розвитку української музики!

Народився майбутній улюбленець публіки 1 травня 1945 року на Хмельниччині у селі Васьківці Ізяславського району (тоді це була ще Українська PCP). Як і годиться, у сільській місцевості того часу не обходилося без застіль і пісень, у яких не могло не бути українських мотивів. Саме з них юна зірка почала своє просування у професійному плані. Треба сказати, що Василь Зінкевич уже тоді відрізнявся неповторними вокальними даними. Сім’я його, хоч і була, що називається, звичайнісінькою, тим не менше, зуміла розгледіти у хлопчику дар, який врешті-решт, привів його до успіху на державному рівні.

Яким був на той час Василь Зінкевич? Сім’я говорить про те, що хлопець ріс як звичайний школяр, особливо нічим не виділяючись серед однолітків. Але ось український народний фольклор, до якого він мав слабкість, усе-таки зробив свою справу, завдяки чому ми отримали такого чудового артиста!

Майбутній співак отримав досить непогану освіту в училищі декоративно-прикладного мистецтва. Як виявилося, цього було досить, щоб Василь Зінкевич обрав кар’єру співака. Звичайно, у той час на сцені заробляли не так уже й багато. Гонорари нараховувалися у вигляді зарплати з філармоній. Але у 1968 році Василь Зінкевич наважився на неординарний крок: він став лідером-вокалістом гурту «Смерічка», яку тоді просував Левко Дутковський.

Саме «Смерічка» стала відправним пунктом до піку популярності. Через рік до команди приєднався не менш шанований Назарій Яремчук. Василь Зінкевич разом із ним виконав «Червону руту», яка стала згодом мало не символом України. Та що говорити, через цю школу пройшла навіть така поважна й улюблена усіма співачка, як Софія Михайлівна Ротару. Вона, звичайно, на фоні Зінкевича та Яремчука стала більш популярною завдяки присвоєнню звання Народної артистки Української і Молдавської PCP. Крім того, на піку популярності вона змінила мову пісень, чого Василь Зінкевич ніколи не робив.

Що стосується популярності, співак Василь Зінкевич зараз незаслужено забувається. Після «Смерічки» він працював у парі з Назарієм Яремчуком, але чомусь їх завжди протиставляли один одному, незважаючи на те, що у житті вони не змагалися взагалі.

Василь Зінкевич на грані розвалу СРСР змінювати себе не став. Як він співав українською мовою, так і співає. І що найдивніше, його не цікавлять різного роду політичні плітки, інтриги, властиві сучасній українській державі. Може, пісні його і не так популярні, як сучасні «хіти», тим не менш, тут можна віддати належне тому, що Василь Зінкевич усе також записує у студії альбоми, які за звучанням, загалом особливо не відрізняються від радянських часів. Це і зрозуміло, адже «старі» слухачі хочуть чути класику жанру, а вже ніяк не новоявлені синтезатори чи переінакшений вокал.

За свою творчу кар’єру Зінкевич отримав не так багато нагород, як можна було очікувати. Серед найбільш престижних варто зазначити національну нагороду Заслуженого та народного артиста УРСР (1980,1985), премію України ім. Тараса Шевченка (1994), визнання почесним громадянином Луцька (2001) та вручення ордена Князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Український співак Василь Зінкевич, може, і не має такої шаленої популярності, як сучасні новоявлені гурти-одноденки, але він у своїх піснях із використанням національних українських традицій несе людям такий позитив, що багато громадян самої країни, поставленої сьогодні під загрозу повного розвалу і знищення, можуть тільки радіти, що такі емоції присутні взагалі. Ллє і це не найголовніше. Василь Зінкевич стояв на порозі просування української пісні на загальносоюзному рівні. Ротару була потім.

А ось Зінкевич і Яремчук стали саме тими новачками, які і підняли національний фольклор у такому масштабі. Згадайте, ну хто не чув таких відомих слів, як «Червону руту не шукай вечорами»? На підсвідомому рівні навіть мелодію всі знають. Тепер, здасться, вже зрозуміло, що український співак зробив досить вагомий внесок у розвиток культури у цілому. Деякі сприймають це на музичному рівні, деякі пов’язують із політичними аспектами. Але Василь Зінкевич – це наше власне національне надбання, яким ми всі пишаємося!

– По-перше – шанобливе ставлення до глядача і до професії. Сцена для Зінкевича – святе місце. Він ніколи не дозволяє собі навіть торкнутися куліси, для нього це все одно, що у храмі за вівтар полізти. Вийти на концерт, у чому сидів в автобусі, теж неприпустимо: кожен вихід на сцену – це свято.

Незважаючи на свій поважний вік, Василь Іванович досі вчиться. Незіркова зірка, яка не розучилася радитися, прислухатися, хвилюватися…

Одного разу, коли я вже працював у дуеті «Світязь» з Анатолієм Говорадлом, а Зінкевич – сам, ми брали участь у збірних концертах десь у Західній Україні. І під час нашого виступу я помітив, що Василь Іванович стоїть за лаштунками й уважно за нами спостерігає. Я запитав, чому, адже зазвичай він намагається на початку виступити – і в готель (на відміну від тих, хто мало не б’ється, щоб концерт «фіналити»). Зінкевич посміхнувся: «Ви ж мені як діти…» До всіх музикантів, із ким працював, у нього щире батьківське ставлення.

Зінкевич посміхнувся: «Ви ж мені як діти…» До всіх музикантів, із ким працював, у нього щире батьківське ставлення.

Зінкевича впізнаєш по голосу. Він дуже тонко відчуває пісню. Багатьом здається, що вокаліст повинен кричати, демонструючи можливості своїх зв’язок, придавити публіку октавами, взяти за горло – і не відпускати, поки не попроситься. Зате прожити пісню на сцені не кожному під силу. А Василь Зінкевич може лише проживати, тому його не можна повторити. Дивував він і тим, що міг… намалювати пісню. Тільки дослухав – показує папірець, а там зірочки, гори, дерева, струмочки… Хтось передає відчуття словами, комусь краще висловлюватися нотами, а Зінкевич як художник. Вклонитися низько потрібно його рідній Хмельниччині і селу Васьківці, де він народився, за таку неординарну людину з глибокою українською душею.

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"

FacebookTwitterPinterestViber
Теми: