Вбити чи любити?
Із розмови двох студентів: «Розумієш, у моєї затримка, і ми боїмося. Купили тест на вагітність. Ніби нічого немає. Але моя перелякана все одно. Пішли на УЗД. Заплатив. (А тут ще й із грішми прикрутило). Вони щось вкололи і сказали, що за тиждень буде остаточно видно, вагітна чи ні. От тепер на останні 70 грн купив вина. Вип’ємо. Може, моя заспокоїться».
У цієї історії два можливі варіанти розв’язку:
1. Студентка вирішить народжувати.
2. Через тиждень її хлопець побіжить шукати гроші на аборт.
Розповідає гінеколог, якому найчастіше трапляються серед пацієнтів студентки:
– Найбільше абортів роблять студентки так званих «елітних» факультетів – юридичного, економічного, іноземних мов…
«Елітним» завше щось заважає: омріяна кар’єра, батьки. Вони – менш залякані й більше обізнані у цьому питанні. Та чи на користь ця «освіченість»? На аборт гроші можна знайти. Але скільки потрібно, щоб виростити дитинку? Авжеж не студентська стипендія.
Я проти абортів. Окрім того, вважаю, що жінка, яка «випадково» завагітніла, це найперше лінива жінка, яка не скористалася запобіжними засобами. Скільки нині контрацептивів! А якщо ситуація вимагає, а їх немає під боком, то… можна скористатися ще бабусиним методом – шматочком лимона.
Розповідає консультант із планування сім’ї:
– Мета моєї роботи – роз’яснювати шкідливість абортів та пропагувати природний спосіб планування сім’ї. Один із методів – визначення для жінки плідних та неплідних днів.
Іноді, аби пацієнтка задумалася, їй пропонують дізнатися про способи дітовбивства: вакуум-операцію, коли дитину висмоктують із матки, чи вискоблювання за допомогою ножа-петлі, чи видалення дитини за допомогою кесаревого розтину тощо.
Пам’ятаєте історію лікаря Натсона, який провів не менш як 75 тис. таких операцій і якось за допомогою ультразвукової камери відзняв, якого жаху зазнав 10-тижневий плід? Ці муки нічим не відрізняються від тих, що їх зазнає доросла людина.
Таємниця дару життя ніколи не буде розкрита. Вона розпочинається вже в момент зачаття, коли дитина є ще маленькою клітинкою. Меншою від крапки наприкінці речення. Тому треба все зважувати.
Найкраще – проконсультуватися задовго до появи когось «небажаного» з фахівцем.
Розповідає психолог:
– Мені хотілося б, аби кожна жінка, яка зважується на цей крок, перш ніж іти до гінеколога, обов’язково порадилася б із психологом. Бо ж часто такі жінки не мають із ким обговорити цю непросту ситуацію.
Було б просто добре, аби така людина працювала поряд із гінекологом. Хай не всі, але частина жінок, на мою думку, розв’язали б питання на користь маляти.
«УЮТ» №36-3.09.2020
Читайте також: «Я ненавиджу себе та своє життя, яке сама собі поламала»
