Великий радянський педагог про те, як учити і виховувати дітей

як учити і виховувати дітей
Великий радянський педагог про те, як учити і виховувати дітей

Імя Василя Сухомлинського часто використовується як загальне. Він усе життя пропрацював у школі, написав понад 600 статей і близько 30 книг про виховання, зробив величезний вплив на розвиток всієї вітчизняної педагогіки. Книга Василя Сухомлинського «Батьківська педагогіка» складається зі статей учителя, написаних ним у 60-х роках минулого століття, бесід із батьками і його листів до сина.

Думки Сухомлинського дивують своєю сучасністю. Він одним із перших заговорив про шкоду шкільних оцінок і виступав за заборону фізичних покарань. Педагог закликав молодих батьків доглядати за новонародженим нарівні з матір’ю. І стверджував, що в школі не вчать життю. Знання математики або фізики ще нікому не допомогли побудувати міцну родину: тому в його школі був предмет «Сім’я. Шлюб. Любов. Кохання. Діти». Він займався вдосконаленням режиму школярів і придумав ефективний спосіб виконання домашніх завдань. Учитель регулярно кликав на свої лекції з педагогіки батьків учнів.

Принципи виховання Василя Сухомлинського актуальні для батьків і сьогодні.

Навчити жити

Головна проблема молодих батьків, про яку говорив Сухомлинський і яка актуальна й зараз, – це невміння жити сім’єю і долати кризи.

«Я не перебільшу, якщо скажу, що молоді батьки, які не вміють бути чоловіком і дружиною, часто так само безпорадні, невмілі й недосвідчені, як діти. І от велике горе приходить тоді, коли ці дорослі діти народжують дітей».

Педагог наполягав на тому, що старшокласників треба вчити відносин, пояснювати, як проявляти любов до чоловіка й дітей, як бути зі своїми бажаннями, як знаходити компроміс у сім’ї. Крім школи, дітей цьому повинні вчити батьки своїм прикладом із самого народження.

Сухомлинський говорить про те, що шкільний предмет під назвою «Сім’я. Шлюб. Любов. Кохання. Діти» чи не найважливіший за інші науки.

Протягом 10 років він досліджував причини розлучень серед 200 сімей. Через невміння зрозуміти один одного розлучилися 189 пар. Також Сухомлинський говорить про те, що якщо в родині росте некерована дитина, батькам варто поглянути на себе і зрозуміти, де з’явилася тріщина в їхніх взаєминах.

«Нехай не зрозуміють мене так, ніби я принижував роль математики та інших природничих наук. <…> Але все ж знання про людину ще важливіші. І якщо не сьогодні, то завтра в шкільному навчальному плані предмет про культуру людських взаємин буде стояти першим, бо ми живемо в століття людини».

Бути справжнім батьком

Сьогодні нікого не здивує батько, який уміє міняти підгузки і годувати дитину кашею. Але в середині минулого століття думка про те, що батько повинен доглядати за немовлям нарівні з матір’ю, грати c дитиною і приймати активну участь у його вихованні, була революційною. Сухомлинський писав: «Там, де <…> клопоти і турботи дружини поступово стають і його (батька – Прим. Автора) клопотами і турботами, сім’я є школою емоційного і морального виховання дітей».

Крім турбот про дитину, батьку слід займатися самовихованням. Так Сухомлинський називав особистісний розвиток і безперервну працю. Це стане могутнім способом впливу на дітей. Дитині хочеться бути хорошою, але йому потрібен приклад, щоб самому ставати кращими, розумнішими, освіченішими.

Педагог згадує історію про одну велику родину сільського лікаря Івана Пилиповича, у якій було шестеро дітей. Уранці батько приносив і ставив у вазу квітку біля сплячої дружини. Так тривало десятиліття. І для цього була побудована теплиця біля будинку. Кількість квіток, які стояли у вазі вранці, росло разом із дітьми. Після смерті батька, коли діти виросли і роз’їхалися з рідного дому, раз на рік вони збиралися в матері. Знову у вазі з’являлися сім квіток – по одній від кожного з дітей і сьома – від померлого батька.

Бути мудрим учителем

Педагог багато розповідає про важких дітей. Навіть найбезнадійніший учень завжди має хоча б крихту добра. Найбільша помилка вчителів – постійно констатувати неуспіх учня. Слід пам’ятати, що всі діти народжуються з різними здібностями. Завдання школи не лаяти, а розвинути в дитині якомога більше цих здібностей. Сухомлинський використовував свою власну систему оцінок у початковій школі. Тим, хто справлявся із завданням, ставили п’ятірки, але не ставили двійок відстаючим по предмету. Педагог закликав не робити з оцінки ідола. Він говорив, що не можна ставитися до бездушних цифр як до показників благополуччя. Це неправильно ділити дітей на успішних і неуспішних тільки за допомогою оцінки. І сьогодні ми з ним абсолютно згодні.

«Зрозумійте драму, яка розвивається з часом у душі дитини. В інших букви виходять красиві, а в мене не виходять. Інші легко вирішують завдання, а у мене чомусь не виходить».

Прагнення виставити напоказ помилки учня – це публічне приниження. Сухомлинський різко критикував популярні в радянському суспільстві товариські суди. Він стверджував, що вчитель, який скаржиться на учня батькові, уже не має ніякої влади над цим учнем.

«Жодна дитина не повинна відчувати й усвідомлювати: я невдаха, нічого в мене не виходить, нічого путнього з мене не вийде. Якщо тільки ці думки зародилися в дитячій голові – дитина більше не ваш вихованець, і сім’я його – батько й мати – випали зі сфери вашого виховного впливу».

Сухомлинський розповідає історії про радянську школу, які ілюструють, як долі дітей були покалічені системою. «Одна вчителька написала в щоденнику другокласника: «Володя на уроці весь час посміхався». Мати прочитала, але не зрозуміла, добре це чи погано, що її син посміхався. Але ось в щоденнику другий грізний запис: «Володя продовжує посміхатися, прийміть суворі заходи». Мати побила дитину. Володя більше не посміхався».

Розвивати допитливість

З початку свідомого життя дитини батькам варто звертати його увагу на причинно-наслідкові зв’язки між предметами і явищами навколишнього світу. Учіть спостерігати. Навіть звичайна прогулянка допоможе в цьому. Говоріть про те, що в дерев різна висота, на деяких росте мох, деякі рослини люблять сонячне світло, а інші – ні. Поступово дитина вже сама буде помічати деталі навколишнього світу. У цей момент в її мозку відбуваються найважливіші зміни.

У віці від двох до семи років дитина повинна якомога частіше ставити питання «Чому?», а дорослим варто докладно на нього відповідати.

Уміти робити домашні завдання швидко

Сухомлинський писав, що уроки треба робити завжди в один і той же час. Режим привчає до посидючості й самостійності. Обов’язково, щоб учень робив домашнє завдання поодинці, а не в компанії з однокласниками. Так як, за його спостереженнями, спільна робота більш сильних і слабких учнів веде тільки до того, що слабкі в результаті механічно списують, не встигаючи вникнути в тему.

Батьки не повинні вирішувати завдання за дитину, але необхідно слухати його усні відповіді та стежити за організацією навчального часу.

Обов’язково треба робити ті уроки, які задали сьогодні, навіть якщо наступний урокі з цього предмету буде тільки через тиждень. Напередодні досить буде лише повторити вже вивчену тему. Педагог стверджував, що всі ці правила сприяють підвищенню якості навчання, а дитина менше від нього втомлюється.

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *