Відбір домашньої птиці на плем’я

У жовтні проводиться остаточний відбір птиці раннього (весняного) виводка на плем’я.

Качок і селезнів попередньо відбирають за вагою та загальним розвитком. Стать визначають по голосу: качки крякають, а качури глухо шиплять. Молодняк гусей та індиків відбирають за загальним розвитком і походженням. Самців індиків відрізняють за наявністю у них на грудях пучка ниткоподібного пір’я і за поведінкою. Відбір курей проводять з урахуванням походження, статури і здоров’я, а також встановленої чи передбачуваної продуктивності. Наприклад, кури, що несуться, мають добре розвинений червоний гребінь і сережки, великий м’який живіт і широко розставлені лобкові кістки, між якими при промацуванні поміщаються 2 пальці, а між їхніми кінцями та грудною кісткою – 3. Із припиненням яйцекладки гребінь зменшується, стає зморщеним, сухим, менш яскраво забарвленим, відстань між лобковими кістками зменшується. Показником продуктивності курей-несучок є линяння. У хороших несучок воно починається пізно восени. Линяння визначають за кількістю великих махових пір’їн крила, що змінилися новими.

Дорослу птицю з низькою продуктивністю, а також міру припинення яйцекладки щорічно вибраковують і надалі відгодовують на м’ясо. Слід мати на увазі, що всі види птиці, за винятком гусей, із віком знижують несучість. Тому замість поганих несучок на другий рік доцільно залишати молоду, добірну птицю. Для отримання молодняку на м’ясо краще вирощувати гібриди від високопродуктивних несучок і важкого типу самців.

При комплектуванні стада потрібно дотримуватися ієрархічного порядку. Наприклад, на 10 курей потрібен 1 півень, на 5 качок – 1 селезень, на 4 гуски – 1 гусак, на 10 індичок – 1 індик. Для отримання харчових яєць наявність у стаді самця не є обов’язковою.