Вишиванка

Вишиванка
Вишиванка

«Погляд часу» №20-2019

У третій четвер травня в Україні відзначають День вишиванки. Незалежно від політичних поглядів українці одягають свій своєрідний оберіг. Адже саме вишиванка об’єднує, змушує переосмислити, хто ми є, яка наша роль на цій землі…

Пригадую, у молоді роки чоловікова мати віддала мені, мабуть, десятків зо два вишитих сорочок. Різних, розшитих і червоними з чорними, і блакитними, і різнокольоровими нитками, хрестиком, гладдю, внизу з широкою лиштвою, на тонкому домотканому полотні… Я й сьогодні ніби відчуваю їх на дотик. «Ти їх збережи, пригодяться», – радила свекруха. Тепер уже я розумію, який це дорогоцінний скарб. Але тоді, сорок років тому, я й гадки не мала, що за вишитими сорочками у наш час буде така гонитва.

І що ж я зробила з тим скарбом? З основи пошила мішки для картоплі, розшиті відрізані рукави «пішли» на рушнички та серветки, ніби не можна було з чогось іншого зробити ці кухонні атрибути. Певно, не можна було…

І ось, сорок літ потому, коли зустрічаю чоловіка чи жінку в українській сорочці – серце радіє. Особливо, коли вишиванку одягає молодь.

Мені здається, людина у вишиванці не дозволить собі хамства, не поведеться непристойно, не влізе у бійку. Одягнена сорочка зупинить від негативних вчинків, додасть упевненості, гордості не лише за себе, а й за всю Україну.

Особливо люблю полтавську вишивку – червону з чорним. Дивлюся на неї і ніби бачу згорьовану Україну, коли дівчат забирали у турецьке рабство. Ніби бачу, як іде київським Подолом Меланка, наречена ремісника Свічки, пробиваючись крізь темряву до свого коханого. А невмирущі образи Кайдашевої сім’ї! Хоч і сварливі, але симпатичні, все вихвалялися, у кого сорочок більше та в кого красивіші. Цим підкреслювалося багатство родини. Жаль, що поколінню п’ятдесятих доводилося дізнаватись про значимість вишиванки тільки через літературних героїв класиків української літератури. До того ж вишиту сорочку можна було побачити лише на сцені під час концерту.

І ось тепер знову вишиванка стала символом порядності, краси й України.

16 травня багато моїх земляків одягнуть сорочки на роботу, у навчальні заклади. Розмаїттям заграє симфонія кольорів, як на сорочках, що у молоді роки мені віддала свекруха. Тепер я б ніколи не «пустила» їх на мішки та рушнички, а акуратно повісила б у шафу, періодично одягала і обов’язково залишила б для дітей, онуків, правнуків. Берегла б, як сімейну реліквію. Як бережу рушник, якому не одне століття, як бережу кожну вишивану річ.

Кілька років тому наша сім’я придбала красиві вишиванки, із задоволенням одягаємо їх на великі свята. Вони підкреслюють, що ми – українці, а це для нас багато означає.

Владиліна Балухата

FacebookTwitterPinterest

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *