Христина Соловій:
«Не треба намагатися всім сподобатись»

Христина Соловій
Христина Соловій:
«Не треба намагатися всім сподобатись»

Тендітній та чарівній співачці вдалося пройти відстань від «молодої та талановитої» до «популярної та улюбленої» за рекордно короткий час.

– Христино, що означає «прокинутися відомою»? Чи бажали Ви цієї слави, коли вирішили взяти участь у телешоу «Голос країни»?
– Мене переповнювало бажання розповісти українцям і всьому світові про лемківські пісні. Популярність стала лиш приємним побічним ефектом. Найбільше завдячую «Голосу країни» зустрічі зі Святославом Вакарчуком.

– Ви часто акцентуєте на тому, що є шанувальницею свого наставника – Святослава Вакарчука. Чим саме він та його творчість є близькими для Вас?
– Насамперед – це музика. Я зростала у досить-таки музичному середовищі, а поява гурту «Океан Ельзи» в історії української музики стала одним із найвизначніших факторів у ранньому становленні моєї маленької особистості. Мене вражало все в його музиці. І хоч я не розуміла, що музика буде у мене на першому місці в житті, вже тоді відчувала певну близькість і дотичність до того, що робить Святослав. Це важко пояснити

– Ви є виконавицею в жанрі фолк та своїми піснями несете відродження етнічних традицій. Розкажіть про лемківську пісню: що вона означає особисто для Вас?
– У моїй родині лемківській пісні ніколи не одягали корону української народної пісенності, до моменту, коли це зробила я. До цього теж треба було прийти. По маминій лінії ми з братом маємо лемківське коріння, мабуть, не без цього факту пісні з Лемківщини так голосно в мені зазвучали. Я називаю це покликом предків, який завжди нагадує мені, хто я і звідки.

– А яка музика для Вас є зовсім далекою, настільки, що за жодних умов не погодитеся її виконувати.
– Я б ніколи не співала те, чого не розумію чи не відчуваю. Хоч доволі часто слухаю, і мені подобається різна музика. «Російська попса» носить для мене ворожий характер, хоча і її в свій час я багато переслухала, як і більшість людей мого покоління. Можна трактувати мою позицію крізь призму патріотичних поглядів, але я для себе аж ніяк не викреслю з плейлиста музику Земфіри, гурту «Сплін» і ще деяких.

– Хіт «Тримай», який є результатом Вашої творчості, та відео на нього сколихнули українське музичне суспільство. Кількість переглядів відеороботи на пісню на YouTube є надзвичайним навіть для давно відомих та популярних українських артистів – понад 5 мільйонів! У чому основна причина такого шаленого успіху?
– Уявлення не маю.

– Дозвольте зазирнути трохи до Вашого творчого процесу. Розкажіть, як у Вас народжується пісня?
– Мої пісні народжуються як кошенята: завжди невчасно і, як правило, декілька нараз. Хоч бувають і одинаки (посміхається).

– Що є Вашими джерелами натхнення?
– Я люблю цікаві історії: не важливо чи свої власні, чи ті, котрі стаються з моїми друзями, близькими, а чи з зовсім незнайомими людьми. Основне, щоб зачепило. Буває, що пісня народжується під впливом прочитаної книги. І хоч конкретні історії в моїх піснях не прочитуються, у них є образи, на які надихнули мене ці історії.

– Якби Ви отримали чарівну паличку, яка може виконати лише одне бажання, що б захотіли отримати?
– Хотіла б провести хоча б один день зі своїм дідом, якого не застала за життя.

– Чи збулася вже Ваша творча мрія? Та яким бачите своє музичне майбутнє?
– Я записала альбом лемківських пісень під продюсуванням Святослава Вакарчука. Років 5 тому здавалося б, що ще бажати? Але тут все тільки починається. Відколи почала писати власні пісні, захотілось дуже багато всього (посміхається). Хочу опанувати програми для звукозапису і спробувати записувати музику самій. Ну хоча б спробувати!  Є також велике бажання зробити програму для концерту з симфонічним оркестром.

– А не творче? Про що мрієте? Чи вважаєте за краще не мріяти, а ставити собі цілі?
– Хотілось би більше подорожувати, і обов’язково повернутись до літератури, яка є моєю професією за дипломом. Мабуть, я не з тих вольових людей, які ставлять цілі і життєві сили спрямовують на їх досягнення. Я лінива мрійниця. Вірю, що мрії керують життям таких, як я. Якщо ви чогось дуже хочете, то з вами це неодмінно станеться, рано чи пізно, так чи інакше. Як мінімум ви не зможете робити добре те, чого вам не хочеться, а там і до здійснення мрій недалеко.

– Чи стикалися Ви коли-небудь з проблемами, пов’язаними з відстоюванням власної думки?
– Постійно зіштовхуюсь. Але коли за результат відповідаю лише я, і, якщо це порушує мої світоглядні принципи, то стою до кінця на своєму.

– Що можете порадити молодим артистам? Як їм не втратити віру у свої сили та свою музику, пройти шлях до музичних висот, та не втратити голову, опинившись на музичному олімпі?
– Не треба намагатися всім сподобатись. Треба робити тільки те, що добре вмієш, але при цьому ніколи не переставати вчитися.

FacebookTwitterPinterest

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *