Хтось страшний
У мене під ліжком живе
хтось страшний,
На мене чатує у тиші нічній.
Я носа і вуха ховаю під ковдрами!
А ну як ухопить, іще чого доброго!
Аж лячно дихнути, не те що зітхнути,
Він там! Він чекає! Він може почути!
Завмерло без руху налякане тіло,
І навіть місцями геть-геть заніміло,
Лежу і терплю, вже хоч плач, а хоч вий!
А потім як крикну:
«Та я ж несмачний!»
Як скочу на ноги!
Як світло ввімкну!
Під ліжко хоробро я як зазирну!
А там тільки пил і старі черевики,
У страху очиська великі-великі!
Світлана Дідух-Романенко