Хтось страшний

У мене під ліжком живе

хтось страшний,

На мене чатує у тиші нічній.

Я носа і вуха ховаю під ковдрами!

А ну як ухопить, іще чого доброго!

Аж лячно дихнути, не те що зітхнути,

Він там! Він чекає! Він може почути!

Завмерло без руху налякане тіло,

І навіть місцями геть-геть заніміло,

Лежу і терплю, вже хоч плач, а хоч вий!

А потім як крикну:

«Та я ж несмачний!»

Як скочу на ноги!

Як світло ввімкну!

Під ліжко хоробро я як зазирну!

А там тільки пил і старі черевики,

У страху очиська великі-великі!

Світлана Дідух-Романенко