Худенький, смішний і нахабний
Як Сергій Іванов отримав роль «Кузнечика»

Сергій Іванов
Худенький, смішний і нахабний
Як Сергій Іванов отримав роль «Кузнечика»

«Погляд часу» №21-2019

Якщо назвати прізвище Сергія Іванова, то не всі можуть зрозуміти, про кого йде мова. Але якщо додати слово «Кузнечик», то жителі колишнього СРСР відразу згадають актора, який виконав одну з головних ролей у картині «В бой идут одни “старики”».

«Худенький і смішний»

Сергій Іванов народився 22 травня 1951 року у Києві. Його дідом був відомий філолог, автор підручника з української мови, а батько – популярний український поет Петро Іванов. Але хлопчик не хотів йти по стопах батьків, а мріяв стати актором.

Відразу після школи Сергій вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого, заздалегідь попросивши батька не впливати на приймальну комісію. Режисер Микола Мащенко, який у ті роки набирав студентів до своєї майстерні, про Сергія згадував так: «Серед інших абітурієнтів виділявся Сергій Іванов – худенький, смішний, сутулий і трохи незграбний… На перший погляд, Сергій був непомітним, але як тільки він з’являвся, всі раділи, а коли посміхався – всі починали посміхатися».

В інституті «дивно привабливий» Сергій встиг знятися у декількох епізодичних ролях, тому після закінчення університету його сміливо взяли на кіностудію ім. О. Довженка.

Рідна ескадрилья

У тому ж 1973 році на кіностудії ім. О. Довженка у свою «другу співочу ескадрилью» набирав «жовторотиків» режисер-постановник Леонід Биков.

Відомо, що для самого Бикова роль «Кузнечика» була не рядовою. Режисер зізнавався, що фільм про небо і льотчиків – його дитяча мрія, а лейтенант Александров – це він сам у молодості. Спершу Биков хотів довірити зіграти «Кузнечика» Володимиру Конкіну, але той був зайнятий в іншій картині. А ось Сергій сам призначив себе на вивільнену роль: випадково зустрівши режисера у коридорах кіностудії, молодий артист заявив, що буде грати «Кузнечика».

Сергій Іванов

Биков потім жартував, що взяв Іванова зніматися у фільмі через його нахабство. А Сергій згадував: «У 1979-му я раптом подумав: що було б, якби не я, а інший актор грав «Кузнечика»? І не я, а він жив би в рідній мені другій ескадрильї? І не мене, а його вичитував улюблений командир за вчинок, а може, за передчасну сміливість? Ні, цього просто не могло статися, не могло статися. Я знаю, що «Кузнечик» – це я, я – більше ніхто».

«В бой идут одни “старики”» вийшов на екрани на початку 1974 року і відразу був визнаний одним із кращих фільмів про війну. Картина про співочу ескадрилью за рік зібрала більше 40 млн глядачів, а пісня «Смуглянка» стала мало не гімном радянських льотчиків.

Нокаут

Після фільму Бикова Сергій став по-справжньому знаменитим, і аж до 1990-х рр. його акторській кар’єрі міг позаздрити будь-який артист. Найчастіше «Кузнечику» пропонували грати чарівних молодих людей, які були приречені на любов глядачів. Він знімався у музичній комедії «Ар-хі-ме-ди!», телесеріалі «Народжена революцією», комедії «Дачна поїздка сержанта Цибулі», драмі «Ати-бати, йшли солдати», блискуче зіграв роль Ларіосика у драмі «Дні Турбіних».

Сергій Іванов

Але після розпаду СРСР його рідна кіностудія стала ледве-ледве зводити кінці з кінцями, а сам «Кузнечик» несподівано виявився нікому не потрібен.

Разом із творчим життям не складалося й особисте життя. Уперше актор одружився ще у 19 років, але шлюб тривав лише 3 місяці. А ось із другою дружиною «Кузнечик» прожив сім років. Сергій усе життя мріяв про дітей, але його дружина була балериною і не хотіла ризикувати фігурою. Актриса Ольга Матешко ділилася спогадами про цю пару: «Не раз бачила синці на його тілі, але їхню появу він пояснював односкладово: «Розбороняв забіяк, ось і отримав своє». Щоправда, якось натякнув на сімейну драму, але я не надала цьому значення». Насправді синці йому залишала дружина, коли актор приходив додому напідпитку. А одного разу Сергій сказав: «Я – в нокауті. Усе. Більше не можу», – і пішов з дому.

Світла смуга у житті «Кузнечика» почалася після того, як він випадково познайомився з Ларисою. Як зізнавався актор, це було кохання з першого погляду. Незабаром пара одружилася, і у них народилася дочка Маша. Нарешті у житті Сергія з’явилося розуміння, тепло, любов, сім’я. Все це надавало сил, щоб творити.

У кінці 1990-х рр. Сергій задумав зняти цикл історичних передач «Начало начал Украины» і навіть встиг закінчити його першу частину, присвячену замкам Західної України. Робота «Кузнечика» так сподобалася спонсорам, що вони вирішили збільшити бюджет проекту. Це була остання радісна новина у його житті. Сергій збирався відзначити знаменну подію у себе вдома, але раптово його серце зупинилося.

Сергій Іванов

«Кузнечику» було всього 48 років. 15 січня 2000 року він помер від інфаркту, і лише після цього про нього знову згадали мільйони. У Будинку кіно зібралася величезна кількість людей, щоб попрощатися з великим актором.

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *