«Я здорова, повноцінна жінка»

У моєму житті був нелегкий період. Я жила у стані стресу, дуже багато працювала, виснажувалась, менше уваги звертала на свою зовнішність, стала надміру емоційною, збудливою. У якийсь момент помітила, що почала набирати вагу. Це було так дивно: я працюю у фітнес-клубі, займаюся спортом, контролюю харчування, – аж раптом плюс три кілограми.

Вирішила обстежити щитовидну залозу. Зробивши УЗД, дізналася, що в мене пухлина, яку треба видаляти. Тоді мені не говорили, що це рак, – я могла тільки стежити за мімікою лікарів і здогадуватися.

Мені порекомендували поїхати на обстеження до Києва, там же зробили операцію.

Про хворобу

Після операції, коли мені робили перев’язку, я запитала: «Лікарю, як у мене справи?» Він тихо відповів: «Пухлина була злоякісною, але за межі щитовидної залози не вийшла. Ми все прибрали. Будете жити ще довго і нудно». Тепер, звичайно, гормональна терапія зі мною назавжди.

Я не панікувала, не ставила собі зайвих запитань: а чому саме я, а що зі мною буде?.. У мене не було думки, що це кінець. Навпаки, поставилася до цього дуже спокійно: є проблема – треба її розв’язувати.

Про оточення

Чомусь наше суспільство, коли дізнається, що людині поставили діагноз із приставкою «онко», мало не хрест на ній ставить. Це неправильно. Якщо вчасно діагностувати рак, його можна вилікувати, забути, як страшний сон, і продовжити жити звичним життям.

Людині, яка почула діагноз, у сотні разів простіше його сприйняти, ніж її оточенню, особливо рідним і близьким. Основне, що я порадила б їм, – не панікувати. Натомість набратися терпіння, триматись одне за одного, слухати одне одного, проводити більше часу разом.

А наймудріша позиція хворого – не ображатися на близьких, якщо вони роблять щось не так. Потрібно розуміти, що вони розгублені і не знають, як правильно.

Про щастя

Запитання, яке варто ставити собі, коли хворієш, – не за що мені це, а для чого. Моя хвороба дана мені для того, щоб я зрозуміла: треба просто жити своїм життям, так, як цього хочу я, не звертаючи уваги на думку оточення.

Я зрозуміла, щастя – це коли повертаєшся від лікаря, який сказав, що лікування минуло успішно. І тепер, коли мої знайомі скаржаться на якісь побутові проблеми, я думаю: просто дякуйте, що ви здорові…

Людям, які почули діагноз, я би порадила якнайшвидше його прийняти, набратися терпіння, пройти курс лікування і жити далі.

Життя після хвороби

За останній рік у моїй медичній картці – жодного запису. Я – здорова, повноцінна жінка.

Можливо, хвороби даються нам для того, щоби ми подивилися на світ з іншого ракурсу. Не забагажовуватись побутовими негараздами, а розвиватися, цікавитися, читати книжки, пройти навчальні курси, дисциплінувати себе…

Я ніколи не думала, що мені буде настільки цікаво жити. Тепер я бачу світ набагато яскравішим, ніж колись, і не вважаю проблемами те, через що раніше тривожилась.

Я більше не вступаю в безглузді дискусії, не забиваю голову плітками, роблю те, що вважаю за потрібне, і йду звідти, де мені некомфортно. Адже життя – одне, і щодня я пишу не чернетку, а чистовик.

Читайте також: Чай від раку простати

Ірина Корсунь

«УЮТ» №24-11.06.2020