Як була написана фронтова пісня “Соловьи”

Пісня, у якій відображалася душа народу

Солдати сплятьЯк часто за чотири з гаком роки солдату не вистачало сну… Якщо ж випадала хвилина – спав і під гуркіт батарей, і під вибух бомб, просто поклавши під голову снарядний ящик або мерзлий ком землі… Та, коли випадала таки мить сну, тут уже нехай поруч хоч цілий полк солов’їв – ні за що до самої команди «підйом!» не розбудити було їм солдата…

Однак настала весна 45-го, і смертельно втомлений наш солдат став спати якось по-іншому, тривожно. Наче боявся пропустити мить перемоги. А ще, мабуть, дуже сумував про далекий дім, про кохану, про життя, у якому вже не буде ні вогню, ні крові…

В. Соловьёв-Седой. А. ФатьяновОдного разу, коли Василь Павлович Соловйов-Сєдой працював у Москві, двері номера готелю відчинилися і на порозі стояв Олексій Фатьянов. Поет приїхав із фронту, йому дали відпустку спеціально, щоб він написав із Соловйовим-Сєдовим пісню. Текст О. Фатьянов склав під гуркіт канонади. Василь Павлович сів за піаніно, музика народилася швидко, а потім композитор і поет покликали до себе сусідів по готелю і заспівали їм нову пісню. Пісня була схвалена, а генерал із сусіднього номера навіть став їхнім «співавтором», запропонувавши замінити у «Солов’ях» одне слово: «Пусть солдати (а не ребята», як було спочатку) немного поспят».

«Пам’ятаю фронт. У великому зеленому гаю ми, солдати, після бою лежимо, обтрушуючись від грудок землі, які засипали нас, і раптом чуємо: слідом за далеким гуркотом ворожих літаків, на все горло, як би стверджуючи життя, заспівав соловей!» – так згадував про народження цих рядків поет Олексій Фатьянов.

Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат,
Пусть солдаты немного поспят…

Вірш «Пришла и к нам на фронт весна» Фатьянов склав, коли всі жили передчуттям закінчення війни, хоча ще тривали кровопролитні бої.

Но что война для соловья!
У соловья ведь жизнь своя.

Але ворога вже витіснили за межі своєї країни, і О. Фатьянов почув цих відчайдушних солов’їв в угорському лісі.

А завтра снова будет бой –
Уж так назначено судьбой…

Так закінчувався 1944-й рік, а у грудні О. Фатьянов, кореспондент армійської газети «На розгром ворога», під час штурму міста Секешфехервар отримав поранення.

Чтоб нам уйти, не долюбив,
От наших жен, от наших нив;
Но с каждым шагом в том бою
Нам ближе дом в родном краю.

«Там він (Фатьянов) себе добре показав, – розповідав Соловйов-Сєдой, – і був одним із перших, хто вступив у місто, за що отримав медаль «За відвагу» і відпустку на 10 днів». Саме тоді поет і привіз композитору своїх знаменитих «Солов’їв».

І народилася пісня. У кількох рядках – ціла картина війни: і безмірна втома від нескінченних боїв і доріг, від постійного ризику життям, і щемлива туга за тихою мирною батьківщиною, у якій…

И сад зеленый над прудом,
Где соловьи всю ночь поют,
А в доме том солдата ждут.

А ще у цих рядках – передчуття близької перемоги. І все це – слідом за поетом і композитором – вдалося яскраво висловити неперевершеному співаку Георгію Виноградову. Саме у його виконанні з Червонопрапорним ансамблем Червоної Армії і прозвучала вперше ця пісня у 1945-му році.

І полюбилася народу відразу і назавжди.

Пришла и к нам на фронт весна,
Солдатам стало не до сна…

І зовсім не випадково легендарний маршал Перемоги Георгій Жуков у числі улюблених своїх пісень воєнної доби поряд із жорсткою «Вставай, страна огромная» називав і ліричних «Солов’їв». У них, за словами маршала, відображалася душа народу.

Не потому, что пушки бьют,
А потому, что вновь поют,
Забыв, что здесь идут бои,
Поют шальные соловьи.

Розповідають, що інший композитор, побачивши у Фатьянова вірші про солов’їв, теж спробував скласти пісню. Вийшов вальс вельми невибагливий і милий, але визнання він не отримав. Вірніше, він відразу ж відступив перед піснею, яку знаємо ми. Тому що разом із ліризмом, дуже добрим і проникливим, є у цій пісні епічність. Епічність дивовижної сили.

Так, рідко випадає солдату виспатися за ті без малого півтори тисячі днів. Дуже рідко. Він здобув для Батьківщини Перемогу і лише тоді заснув спокійний, що виконав свій обов’язок.


СОЛОВЬИ
Музика: В. Соловьёв-Седой. Слова: А. Фатьянов

Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат,
Пусть солдаты немного поспят.

Пришла и к нам на фронт весна,
Солдатам стало не до сна –
Не потому, что пушки бьют,
А потому, что вновь поют,
Забыв, что здесь идут бои,
Поют шальные соловьи.

Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат,
Пусть солдаты немного поспят.

Но что война для соловья!
У соловья ведь жизнь своя
Не спит солдат, припомнив дом
И сад зелёный над прудом,
Где соловьи всю ночь поют,
А в доме том солдата ждут.

Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат,
Пусть солдаты немного поспят.

А завтра снова будет бой, –
Уж так назначено судьбой,
Чтоб нам уйти, недолюбив,
От наших жён, от наших нив;
Но с каждым шагом в том бою
Нам ближе дом в родном краю.

Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат,
Пусть солдаты немного поспят.

Передплата онлайн
FacebookTwitterPinterest