Як правильно скласти заповіт?

Питання про складання заповіту хвилює багатьох літніх і хворих людей, які хочуть узаконити права спадкування свого майна. Законодавством передбачено два види одержання спадщини: за заповітом і відповідно до «букви закону». Першочергове право отримати спадщину мають особи, яких заповідач згадав у самому документі. Сам заповіт визначається, як розпорядження фізичної особи на своє майно у разі його смерті.Як правильно скласти заповіт

1. Заповіт в обов’язковому порядку складається у письмовій формі, у присутності заповідача і посвідчується нотаріусом. У тексті повинна бути вказана дата і час складання документа, дата і місце народження особи, яка передає спадщину, й особистий підпис спадкодавця. Якщо з певних причин особа не може самостійно поставити підпис, це за нього робить інша людина. Після цього заповіт посвідчується нотаріусом, і вказується причина відсутності особистого підпису заповідача.

2. Для складання такого документа нотаріусу повинні бути пред’явлені: паспорт; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків.
Більше ніякі папери не потрібні. Інші документи, так само як і підтвердження права на володіння власністю покійним, потрібні будуть уже безпосередньо спадкоємцям.

3. Текст заповіту повинен бути складений таким чином, щоб надалі не виникло суперечок і розбіжностей між одержувачами після його оголошення, у чіткій і зрозумілій формі. Обов’язок нотаріуса – перевірити, чи не міститься у тексті документа моментів, які не відповідають чинному законодавству.

4. Згідно з установленими нормами, зазначене у документі майно може бути передане тільки у власність. Але своєю волею заповідач може передати спадкоємцеві певні права і зобов’язання. Наприклад, право розпорядження власністю, а передача власності чи його частини іншій особі. Також у тексті може бути зазначено розпорядження, що не відноситься до майна спадкодавця. Це може бути вказівка місця поховання, форми його проведення, призначення опікуна над особою, або над особою, яка не досягла 18 років тощо.

5. Окремим моментом є спосіб завірення секретних заповітів. Особливістю їх є те, що при посвідченні нотаріус не сповіщається про зміст. При цьому, він повинен пояснити спадкодавцеві правила складання такого заповіту, щоб потім не створювати суперечок і непорозумінь, між спадкоємцями після відкриття спадщини. Представнику нотаріальної контори такий документ подається у заклеєному конверті з підписом самого заповідача. При ситуації, коли цей підпис поставлено без присутності нотаріуса, то йому повинні бути надані докази того, що підпис належить саме відповідній особі. Нотаріус також розписується на конверті, вказує час прийняття його на зберігання та прізвище, ім’я і по батькові складача. Після чого власноруч запечатує його у ще один конверт і ставить печатку. Розкрито й оголошено такий заповіт може бути тільки після смерті заповідача.

6. Дострокове розкриття заповіту. Нотаріальна особа не має права розкривати такий документ до смерті його укладача, якою б не була причина. Після розкриття документ може бути оскаржений і змінений лише у судовому порядку. Якщо заповіт складено з порушенням вимог законодавства, то він може бути визнаний недійсним і без судового розгляду.

Погляд часу» №8-2019

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"

FacebookTwitterPinterestViber
Теми:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *