Як рятувалися від коронавірусу у Китаї

Як рятувалися від коронавірусу у Китаї

«Рятувалися спиртом, хлоркою»: ті, хто пережили коронавірус у Китаї, поділилися досвідом.

Кадри з Китаю, де вулиці поливають від коронавірусу якимось розчином, напевно, бачили всі – як і дружинників із пов’язками біля входу в будинки. Люди, які від дзвінка до дзвінка просиділи в Китаї на карантині і на собі відчули всі жахи епідемії, розповіли, як виглядають заходи безпеки проти COVID-19 – як вони знезаражували продукти, дверні ручки, одяг і як працювали дружинники в житлових комплексах.

Туяра Саввіна із сім’єю живе в Харбіні, де ще недавно діяв найвищий рівень небезпеки через високий відсоток смертності від коронавірусу. Дівчина розповіла про ті заходи, які робили місцеві жителі, щоб не підхопити інфекцію.

Під час піку епідемії вулиці Китаю обробляли спеціальним розчином. Чим саме відомо?

– Спеціальна техніка розпорошувала дезінфікуючий рощин. Не можу сказати, що конкретно в нього входило, але по запаху він нагадував хлорку. Та й вулиці були покриті білим нальотом, тому, швидше за все, дезінфікували хлоркою.

Під’їзди теж?

– Під’їзди будинків і ліфти мили хлоркою. Запах стояв, як у лікарні.

Як часто ви мили руки?

– Кожного разу, як поверталися з вулиці. І протирали антисептиком. Обличчя бажано теж відразу вимити.

Верхній одяг після виходу назовні обробляли?

– Відносили на балкон, щоб він там провітрювався. Після можна занести назад у передпокій. При виході з квартири його ж і надягали.

– Із взуттям як бути?

– Підошви протирали хлоркою.

А продукти з супермаркету?

– Усі продукти в упаковці обробляли в обов’язковому порядку, протирали спиртом. Діяли так: відразу, як поверталися з вулиці, все, що купили несли в ванну, там мили під гарячою водою тетрапак, банки, тверді предмети. Потім все протирали спиртом ще раз.

Дверні ручки протирали?

– Так, спиртом – ті, які чіпали після вулиці. До речі, не забувайте витерти спиртом і телефони.

На вулиці до предметів торкалися тільки в рукавичках?

– Рукавички не знімали. Коли було холодно, носили прості, а зверху одягали одноразові целофанові. Коли потепліло, ходили тільки в латексних.

Після використання латексні викидали? Другий раз їх не надягали?

– Одноразові, звичайно, викидали.

Ви користувалися якимись спеціальними антисептиками?

– Усім жителям нашого міста роздали безкоштовно по пляшці медичного спирту. Чи то мер подарував, чи то директор спиртзаводу пожертвував.

Хто ті люди, які стежили за порядком на вулицях, чергували під час карантину біля будинків, вимірювали температуру?

– Люди з червоними пов’язками – це добровольці, звичайні жителі будинків. Активні сусіди.

Вони самі зголосилися допомагати? Безкоштовно?

– Звичайно, самі. Додаткових грошей їм не платили.

У розпал епідемії в Китаї закінчилися маски. Що ви робили?

– Маски закінчилися ще на початку епідемії, навіть онлайн неможливо було придбати. У нас було всього 50 масок. Коли закінчилися останні, ми почали прати старі і прасували їх праскою. Інакше звідки їх було взяти? А на вулицю без маски не можна було вийти…

У дефіциті виявилося все, що пов’язано з дезінфекцією. У продажу не було хлорки, миючих засобів, швидко розкупили все мило, особливо антибактеріальне.

Вам радили, які продукти краще їсти, щоб зміцнити імунітет, і від чого краще відмовитися на цей час?

– Ми ні в чому собі не відмовляли. Для зміцнення імунітету пили чай з імбиром, лимоном і медом. Імбир натирали дрібно на тертці.

Стеження за людьми велося по всій країні за допомогою пильних сусідів і волонтерів

Музикант Андрій Гузєєв теж живе в Харбіні. Про те, як пережити епідемію і не зійти з розуму, молода людина знає не з чуток.

– Мені було цікаво дізнатися, чим обробляли вулиці міста. Але склад розчину знайти не вдалося – ніде про це не писали, не говорили, – почав співрозмовник. – А ось руки і поверхні дезінфікували розчинами на основі спирту.

В аптеках хіба антисептики не розкупили?

– В аптеках швидко розкупили. Але в багатьох житлових будинках, через аналог нашого ЖКГ, по квартирах безкоштовно розносили спирт, яким потрібно обробити всі поверхні в квартирі. Ще ми постійно протирали дверні ручки і санвузол.

У ліфтах і біля вхідних дверей розмістили упаковки зі спиртовими серветками, щоб не торкатися пальцями кнопок і дверних ручок. До всього торкалися через серветку. Пройшла інформація, що вірус може поширюватися через каналізаційні випари, а в Китаї не вся сантехніка має «водяну пробку». Нам рекомендували частіше дезінфікувати санвузол. Але такі запобіжні заходи нікому не завадять.

У багатьох сім’ях верхній одяг, у якому виходили на вулицю, дезінфікували і зберігали його окремо від інших речей.

Які справи були з масками?

– Якщо у когось закінчувалися маски, то люди зверталися до свого ЖКГ і замовляли маски через них. Через пару днів народ отримував необхідну кількість на сім’ю. Те саме стосувалося рукавичок і бахіл.

Усе спілкування з волонтерами та інформування мешканців відбувається онлайн через чати. А всі рекомендації розробило і поширювало китайське міністерство охорони здоров’я.

– Хто ті свідомі громадяни, які записувалися у волонтери?

– Величезну роль зіграла самоорганізація мешканців. У Китаї частина сучасного житла – не окремі будинки, а «Гард» – кілька багатоповерхівок із загальною закритою територією, або кілька невеликих будинків. На базі ЖКГ створювалися бригади волонтерів із мешканців, які охороняли територію «гардена», проводили дезінфекцію території, під’їздів. Усі дезінфікуючі засоби централізовано надавала держава.

Волонтери разом з охороною ЖК вели журнал входу і виходу мешканців, перевіряли дотримання ними правил «2-1-1» – коли тільки один член сім’ї міг вийти один раз на два дні за продуктами. Ще вони вимірювали температуру сусідів, робили щоденні тестові обходи по квартирах, повідомляли лікарям про хворих.

Доставка товарів та продуктів здійснювалася до пункту охорони, звідки або розносився по квартирах волонтерами, або мешканці приходили самі. Але контакту з кур’єром не було. Всі коробки з товарами дезінфікували. Сміття у багатьох комплексах теж забирали волонтери, мешканці тільки виставляли пакети за двері.

Серед волонтерів 60-70 % комуністи. До речі, багато домовласників до цих пір не беруть оплату за квартири на час карантину, а вже йде другий місяць. Плюс дуже багато людей перераховували свої заощадження на спеціальні рахунки по боротьбі з вірусом, відправляли гроші в фонд лікарів, з якого медикам виплачували премії і компенсації за зараження або смерть. Знаю, що більшість будівельників відмовилися від оплати своєї праці, коли зводили тимчасові госпіталі.

Створювалися якісь приватні фонди для таких потреб?

– Фонди державні, але звичайні люди їх теж поповнювали.

Поняття «кожен сам за себе» китайцям не знайоме?

– У китайців усе збалансовано – і собі, і людям. Ідеалізувати їх не варто. Наприклад, коли в Ухані оголосили карантин, п’ять мільйонів жителів сіли на машини і покинули місто, думаючи про себе. І рознесли заразу. Чиновника, який пізно дав команду на закриття доріг після оголошення карантину, зняли і судили. Кажуть, три години місто було відкрите повністю після оголошення про карантин.

Яка була роль поліцейських під час карантину?

– Їх відправляли на чергування в житлові комплекси тільки в тому випадку, якщо там виявляли заражених і весь будинок потрапляв під жорсткий карантин на 14 днів. Їжу, продукти приносили і залишали під дверима квартир все ті ж волонтери. У разі карантину залишати квартири людям заборонялося.

Контролювали процес охоронці на пунктах «відеоконтролю» і пильні сусіди. Із порушниками проводили бесіди поліцейські. Але порушували порядок рідко, більшість китайців дуже дисципліновані. На вулицях без масок у нашому місті нікого не хапали і не вивозили.

Знаю, що тільки в Ухані, в епіцентрі зараження, заборонялося з’являтися на вулиці без маски. Ось там порушників штрафували і відвозили на перевірку в госпіталь. На початку епідемії ми у поліцейських на вулиці могли уточнити, в якій аптеці є маски і як до неї дістатися – у них була вся інформація.

Ще поліція контролювала в’їзди в міста. Якщо на блокпосту, або в при відвідуванні магазину, повернення додому у людини виявляли підвищену температуру, вона зобов’язана відправитися з волонтером, або черговим медиком до госпіталю для здачі аналізів. У разі відмови з «підозрюваним» церемонитися не стануть, силою відвезуть і доведеться заплатити адміністративний штраф. За втечу з-під карантину людині загрожує серйозний штраф, зниження соціального рейтингу, що обіцяє великі проблеми в майбутньому з роботою, кредитами і ставленням оточуючих. За втечу зараженого коронавірусом – кримінальна відповідальність. Після одужання людині призначать термін.

Усіх лікували й обстежували безкоштовно?

– Безкоштовно. Ще цікавий момент – співробітники аптек зобов’язані повідомляти до спеціальної служби про осіб, які купувати жарознижувальні засоби без рецепта. Такі покупці відразу потрапляли під підозру. З урахуванням прив’язки платіжних систем до баз даних і системи розпізнавання осіб – до людини відразу ж приїжджали для перевірки всієї її родини. Ось власне, і весь секрет того, як Китай впорався з епідемією.

Передплата онлайн
FacebookTwitterPinterest

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *