Як війна в Україні перекроює продовольчу карту світу

Слідом за фінансовою, економічною та ковідною кризами світ накриває голод. Відповідальність за це лежить на росії, яка розв’язала повномасштабну війну з Україною. Логістичні ланцюжки доставлення їжі зруйновані.

Слідом за фінансовою, економічною та ковідною кризами світ накриває голод

До війни через морські порти Україна експортувала близько 5 млн т зерна на місяць.

Росія офіційно призначена відповідальною не лише за війну, а й за світовий голод, про масштаби жертв якого «навіть путін може пошкодувати». Мистецтво акцентів у західних ЗМІ, звісно, на висоті.

Там, припустимо, не все так однозначно, тому що ковід за пару років усім знатно підклав кон’юнктуру, але врешті-решт на совісті орків стільки чорних плям, що не страшно, якщо додасться ще одна.

Із 2014 по 2020 рік кількість тих, хто голодує, у світі зросла з 607 до 811 мільйонів. Увага – це були роки рекордних урожаїв та достатку. Вловлюєте, що буде, коли ми нормально не зберемо? А ми не зберемо.

Проблема – безперечно усвідомлено – ескалується, оцінка кількості потенційно тих, хто голодує, від випуску до випуску зростає. Я думаю, ми всі тут досить цинічні, щоб розуміти, що в нашій ситуації що гірше, то краще.

Зачепить усіх, але по-різному. На прізвисько «Щасливчик» відгукуються Ліван, Туніс, Лівія, Єгипет – тут імпортували з Причорномор’я від половини до двох третин продовольства.

Підстрахувати нас нема кому. У Китаї – дощі, в Індії – спека, в Америці теж почали напружуватися, дивлячись на фаренгейт. Адепти теорії змови тут? Ваш вихід.

Навіть за ідеальної погоди треба враховувати, що п’ята частина експорту добрив обмежена, а така дієта посівам теж не на користь.

Якщо країна імпортує їжу, але об’єктивно небагата, найімовірніше, у найближчий рік-півтора їй буде дуже складно. Якщо країна імпортує і їжу, й енергоносії, і водночас об’єктивно небагата, ну, що сказати, капець, звичайно.

Із початку війни 23 держави заявили про суворі обмеження на експорт харчів. 10 % калорій не вийдуть на світовий ринок (це не враховуючи нас). Індія не перша в цьому списку, просто дуже велика.

Наші порти не лише блоковані, а й заміновані. Хороша новина в тому, що є карти мінних полів плюс достатньо почистити тральщиками вузький коридор і там по помитому шастати. Після Другої світової по морях плавало значно більше різного вибухонебезпечного лайна, і нічого. Погана новина в тому, що розмінувати, маючи в анамнезі кейс Чонгара, – складно уявити, якого рівня мають бути гарантії.

В ідеалі деблокада має такий вигляд: росія погоджується на українське судноплавство; Україна розмінує підступи до Одеси; Туреччина пропускає через Босфор військовий конвой. Давайте хоча б відповімо чесно – чи правдоподібний цей план у найближчій перспективі?

Натомість у Гудзонівському інституті прикинули, що 14 ракет на зразок Harpoon буде достатньо, щоб зняти питання блокади українських портів надовго, якщо не назавжди. З недоліків цього варіанта я бачу тільки те, що ми засмітимо всю акваторію мазутом.

Поки ми котимося за інерцією, наступний сезон – ось де страх і жах. Якщо не буде ринку збуту, то наші фермери не дуже зрозуміють, навіщо при повних складах їм сіяти під 2023 рік. рф теж не жирує – там насіння та пестициди з ЄС.

Про соняшникову олію краще взагалі не думати, не дарма Індонезії викрутили руки, і вона зняла обмеження на свою пальму.

Половинчастий вихід – відкликати резерви з біопалива. Так можна вигадати плюс 10 % зерна та 18 % масел. Деякі наголошено етично-зелені країни вже сказали, що в бензин необов’язково домішувати біопаливо, це вони погарячкували.

Кейс Причорномор’я оголив проблему «курка чи яйце» від аграрки, тобто, що важливіше – виростити чи вивезти. Зернова торгівля має масу вузьких шийок – як там живе Суецький канал? А Панамський? Вони отримують досвід чи прогулюють?

Нації поляризуються на суперімпортерів та суперекспортерів. Перші – хтозна, що вам робити, люди. Експортери, до вас запитань немає.

Ну, і якщо вам потрібна була ще одна нагода пишатися (хоча куди вже більше) нашою прекрасною країною, то ось, будь ласка: бачите, як увесь світ штормить і ООН по стелі бігає? Адже Україна відволіклася від світового ринку їжі зовсім недавно. Тільки три місяці минуло.

Анна Ковальчук

«Погляд часу» №22-26.05.2022

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *