«Якщо не поставимо крапки на тім «русском мірє», то потім з автоматами бігатимуть наші діти»

Лідер гурту «ТІК» – музикант у житті, історик за освітою. А у час війни – волонтер, співак, композитор. Ще 17 років тому Віктор Бронюк покинув «тепле» місце чиновника і увірвався у світ шоу-бізнесу зі своїми «небритими і неголеними оленями», які принесли і гурту, і самому виконавцеві та композитору популярність. Із перших днів Революції Гідності артист узявся допомагати армії, а у час повномасштабного вторгнення росії в Україну змінив мікрофон на автомат і особисто возить допомогу нашим захисникам на фронт.

Лідер гурту «ТІК» – Віктор Бронюк

Чи могли ви припустити, що у ХХІ столітті росія нападе на Україну?

– Як більшість притомних людей нашої держави, не хотів у це вірити, але розумів, що це трапиться. Маючи такого дурнуватого сусіда, іншого повороту годі було й чекати. росія так побудувала свою сучасну історію, що її основа лежить в Україні, і без України не може бути жодних імперських планів, не може бути ніякої великої росії без України. Якщо дивитися з такої точки зору, у нас не було вибору. Війна чекала нас. І врешті-решт вона прийшла…

– То ви відразу пішли записуватися до територіальної оборони?

– Того ж дня мені не пощастило записатися, оскільки у військкоматі був страшний хаос. Знаєте, я з 2014 року займаюся волонтерською роботою, тож маю багато зв’язків. У перші дні повномасштабного вторгнення ці зв’язки дуже допомогли – хтось допоміг кариматами, інші дали каски і бронежилети… Бо насамперед треба зібрати докупи те, чого так потребували наші захисники.

 Віктор Бронюк в територіальній обороні

– Тобто, довелося змінити мікрофон на автомат, та ще й продовжувати волонтерити?

– З мене більше користі комунікаційної, бо маю певний досвід чиновницької роботи, організаційної. Те, чим ми зараз займаємося, не має обмежувальних рамок, бо насправді робимо все, що можемо. Це і доставка автомобілів на передову, забезпечення засобами захисту воїнів на фронті, забезпечення амуніцією. Держава вкотре виявилася не готовою до всього цього. У перші дні війни я пішов у військову адміністрацію Вінниці, де працює багато моїх колег, друзів, і ми, об’єднавши зусилля, приступили до роботи, яку маємо робити задля перемоги.

У перші дні війни багато зірок записували відеозвернення до російських артистів з проханням виходити на вулиці, пояснювати зазомбованим росіянам, що війну треба зупинити?

– Ви колись ображалися на дощ? Так і у цьому випадку. Це безглузда трата часу. Не думаю, що хтось до цього захоче дослухатися. Російські артисти – дорослі люди. І якщо вони досі нічого не зрозуміли, тоді про що ми говоримо?

– У час війни більшість і далі продовжує розмовляти мовою окупанта. Як переконати людей, що «какая разніца» і призвела до війни?

– Людська пам’ять насправді дуже коротка. У мене також є багато друзів, які ще у 2014 році відчули на собі «братню любов». І чим більшою була ця «любов», тим швидше дехто з моїх знайомих вилікувався від цього «русского міра». А також від «музика внє палітікі». Люди, на жаль, не можуть зрозуміти, що корінь зла – саме тут. Починати треба з себе. Дехто каже, що в усьому винен московський карлик. Але насправді багато хто його сюди кликав, щоб «асвабаділ». Дехто відверто дивується, мовляв, «как ані маглі»? Та «маглі», бо ж прийшли тебе рятувати. Вони прийшли сюди рятувати свій «русскій язик». Якби ви не були його носіями, то вони б сюди не йшли. Як до російськомовних людей це донести? Вони ж вигадують тисячу відмовок: я думаю «на русском», «у мєня чєлюсть русскоязичная»… Намагаєшся пояснити, що навіть папуга вчиться говорити, ведмедя вчать на велосипеді їздити, а ви просто не хочете і ніколи не ставили собі за мету вивчити мову. Якщо ми зараз із цим не дамо собі ради, не поставимо крапки на тім «русском мірє», то потім з автоматами будуть бігати наші діти.

– Пісня рятує вас особисто під час війни, чи, навпаки, тяжко пишеться?

– По-різному. Були такі моменти, що взагалі не хотілося співати. Навіть зараз не слухаю радіо, коли їду в машині. Не дивлюся телебачення. Обмежив себе від усього цього. Та попри все, навіть у час війни ми дали кілька концертів. Малим складом виступали на передових позиціях. Бо і їм треба підтримувати моральний дух, не лише заспівати, а й просто поспілкуватися з ними.

«Погляд часу» №25-16.06.2022

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.