Якщо корчувати немає сил

Вважається, що пні діаметром понад 10-15 см краще корчувати. Але якщо сил немає і немає лебідки, можна спробувати їх випалити: обкопати пень, по максимуму розрити простір під ним ломом, зробити невелику нору, і розвести у ній багаття з гілок, нічим не поливаючи їх. Коли вогонь посилиться, обкласти пень гілками по всьому периметру. Головне – щоб пень почав тліти. Пень діаметром 15-18 см вигорає приблизно за ніч; якщо виявився удвічі товстіший – знадобиться два заходи.

У більш дрібних пнях простіше висвердлити дірку на глибину майже 10 см діаметром трохи менше товщини пня, набити її селітрою і щільно обмотати плівкою. Навколо пня теж полити землю концентрованим розчином селітри. Діє цей спосіб краще навесні, коли коріння потужно тягне вологу.

Отворів можна робити і кілька, та глибше – до 25 см і більше. Додатково забивати їх (попередньо наповнивши селітрою) пробками, а потім укутують поліетиленом.

Через півроку у ці ж отвори заливається гас або рідина для розпалювання печей, пень підпалюється і вигорає до останнього корінця. Селітра при нагріванні виділяє додатковий кисень.

Можна і відразу робити кілька отворів і заповнювати їх не селітрою, а соляркою, після чого підпалювати.

Іноді радять просвердлити у пеньку кілька отворів і залити у них раундап, зверху надягти поліетиленовий або целофановий пакет. Пень помре і років за чотири розсиплеться.

Утім, корчуючи фруктові дерева, стовбур краще не зрізати, поки не буде підкопане коріння. Просто обрізаєте верхні гілки, підкопуєте дерево, обрубуєте горизонтальні корені, ломом підрубуєте вертикальні, що йдуть вниз, і, розгойдуючи стовбур, який залишився, завалюєте його вниз. Роботи виходить години на дві-три (зрозуміло, при хорошому здоров’ї і наявності помічників).

Якщо ще є час, а пень досить високий, можна підселити грибницю.