Його подвиг безсмертний

До 100-річчя з дня народження Героя Радянського Союзу Дзигунського М. Я., нашого земляка.

Памятник Михайлу Яковичу Дзигунському в с.Цибулів
Памятник Михайлу Яковичу Дзигунському в с.Цибулів, Черкаської області

Михайло Якович Дзигунський народився 15 травня 1921 року в с. Цибулів Київської губернії (теперішній Уманський район) у сім’ї колгоспника. Закінчивши п’ять класів, працював слюсарем на Цибулівському цукрозаводі. У квітні 1940 року був призваний на строкову службу до лав Радянської Армії.

Той, хто бачив діораму, присвячену подвигу радянських воїнів при звільненні Севастополя від німецьких загарбників, не міг не помітити епізоду майже на самій вершині знаменитої Сапун-гори ворожий дот, поряд молодий лейтенант, який ще мить – і закриє своїм тілом амбразуру, палаючу вогнем і смертю.

Діорама штурм сапун гори
Діорама “Штурм Сапун-гори”

Це не вигаданий уявою художників епізод. Це увічнений авторами діарами на полотні подвиг нашого земляка Михайла Дзигунського. Лейтенант гвардії Дзигунський був загартованим у боях воїном.

У 1942 році закінчив курси молодших лейтенантів, був кілька разів поранений.

Штурм Севастопольських укріплень був останньою ланкою в операції наших військ по звільненню Криму. Біля стін Севастополя ворог створив міцну оборону на вигідно розташованих і заздалегідь підготовлених рубежах. На один кілометр переднього краю припадало 2-3 доти, на 5-7 дздотів, десятки кулеметів і мінометів різних калібрів. На схилах Сапун-гори фашисти обладнали 3-4 яруси траншеї. Їх розташування дозволяло вести вогонь одночасно з усіх ярусів і створювати перед наступаючими суцільну стіну вогню і металу.

Друга смуга оборони – не менш укріплена, ніж перша. Незважаючи на це, наші війська оволоділи кількома сильно укріпленими авангардними позиціями ворога і підійшли до головної лінії його оборони. Проте відразу розвинути успіх не вдалося.

Розпочалася підготовка до вирішального штурму. Тим часом вогнем артилерії й авіації знищувалися доти і дзоти ворога. Ключем до всієї оборони гітлерівців у Севастополі була Сапун-гора. Тут на семикілометровій лінії оборони ворог мав 36 дотів і 27 дздотів. Схили гори були оточені колючим дротом і чотирма рядами траншеї.

5 травня 1944 року ворога атакували частина 2-ї гвардійської армії. А вранці 7 травня після півторагодинної артилерійської і авіаційної підготовки у взаємодії з Чорноморським флотом перейшли у наступ 51-ша і Приморська армії, що завдавали головного удару. Уперед рушили піхота і танки. Усюди виникали запеклі сутички. Радянські воїни проявляли масовий героїзм. Особливо важко було при штурмі Сапун-гори.

Командир взводу 1372-го стрілецького полку, 417-ї стрілецької дивізії, 51-ї армії українського фронту лейтенант Михайло Дзигунський зі своїм взводом першим увірвався у траншеї. Він особисто в рукопашному бою та гранатами знищив двадцять гітлерівців. Взвод оволодів трьома дотами.

Маківка Сапун-гори була вже зовсім близько. Але напівзруйновані доти ще сіяли смерть. Один із тих, що знаходився біля самої вершини, спрямував вогонь на взвод Дзигунського. Бійці залягли і почали стріляти по амбразурі. Але дістати ворога за залізобетонною стіною було важко. Падали убиті і поранені. Був поранений у плече і руку командир взводу. Михайло Дзигунський вирішив знищити ворожу вогневу точку. Прихопивши декілька гранат, він поповз назустріч кулеметному вогню.

Бійці з хвилюванням стежили за своїм командиром. Одна за одною полетіли в амбразуру, кинуті лейтенантом гранати. Але кулемет не замовкав.

«Настала хвилина, – писав у своїх спогдах командувач 51-ю армією Герой Радянського Союзу Я. Крейзер, – коли не було вибору між життям і смертю. І офіцер повторив подвиг Матросова. Бійці піднялися, натхненні прикладом офіцера, кинулися в атаку».

Опір фашистів був зломлений. Михайло Дзигунський загинув 7 травня 1944 року в бою за Севастопіль під час штурму Сапун-гори, закривши своїм тілом амбразуру доту, і похований у с. Чургут (АР Крим).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року командирові взводу 6-ї стрілецької роти 1372-го стрілецького полку, 417-ї Сиватської стрілецької дивізії гвардії-лейтенанту Дзигунському М. Я. посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Героїчне місто у Криму, за звільнення якого віддав життя герой, зберігає пам’ять про нього. Пам’ятають про героя і його земляки – монастирищани. Вулиця в рідному селі Цибулеві, де народився і жив Михайло Якович, названа ім’ям Дзигунського. Його ім’я носить Цибулівський заклад ЗЗСО I-III ступенів. Там же 31 жовтня 1987 року в Цибулеві відкрили пам’ятник – із білого мармуру погруддя, виготовлене за власні кошти молодих кримчан.

Багато урочистостей у Цибулівській школі відбувається біля погруддя Дзигунзького М. Я. Його подвигу на Сапун-горі присвячені розділ у шкільному музеї та експозиція в Монастирищенському краєзнавчому музеї. А там, де раніше стояла батьківська хата, споруджено пам’ятний знак.

Про подвиг Дзигунського є розповідь у книгах «Зореносці», «Черкаський край в особах 1941-2001 рр. Монастирищина», а також у книгах І. Волощенка «Нариси з історії поселень Монастирищенського району Черкаської області».

15 квітня 2021 року Михайлу Яковичу Дзигунському виповнилося б 100 років. Загинув у бою 23-річним. Вічна слава про нього живе і буде жити у наших серцях.

Голова Монастирищенської міської організації ветеранів України Василь Мамалига

 «Погляд часу» №21-20.05.2021

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *