Загадка загибелі виконавця «Лебединої вірності» Євгена Мартинова

Євген Мартинов співав зворушливі пісні про кохання – «Лебедина вірність», «Оленка», «Яблуні в цвіту», «Мамині очі»… А потім загинув при загадкових обставинах, які і сьогодні викликають подив.

Музичне дитинство

Він народився 22 травня 1948 року. Батько, командир стрілецького взводу, повернувся з війни інвалідом, мати була медсестрою на фронті. Через 5 років сім’я переїхала на Донбас (на батьківщину батька) до міста Артемівськ.

Усе життя Євгена було пов’язане з музикою: його мама прекрасно співала, батько умів грати на різних інструментах (нехай і непрофесійно), і сина вивчив грати на баяні. Хлопчик підбирав на слух популярні мелодії, і скоро сам не помітив, як став складати сам. Музика вабила його все більше, і після закінчення Донецького музичного училища Євген відправився до Москви, у консерваторію.

Допомогла Майя Кристалінська

Там його почула Майя Кристалінська. Знаменита співачка почула, як Мартинов співає «Берізку» Єсеніна, яку сам поклав на музику, їй так сподобалася пісня, що вона почала виконувати її на своїх концертах, а молодого композитора познайомила із впливовими у світі мистецтва людьми. Кристалінська допомогла йому знайти роботу в «Росконцерті»: його взяли солістом. Паралельно Мартинов продовжував складати проникливі мелодії, і скоро кожна його пісня стає шлягером: «Лебедина вірність», «Отчий дім», «Білий бузок» увійшли до репертуару Софії Ротару, Едуарда Хиля, Анни Герман та інших.

Симпатичний, молодий, із красивим голосом

А головне – Євген Мартинов сам виконував свої пісні на сцені, причому брали його завжди на «ура»: він був привабливим молодим чоловіком, із теплою щирою посмішкою і приємним тембром голосу. Здавалося, від нього виходило якесь світло, коли він співає. Дзвінкий і в той же час м’який гарний голос теж робив свою справу – скоро у Мартинова утворилася ціла армія шанувальників. Люди цінували той піднесено-натхненний стан, який охоплював їх на концертах Мартинова.

У 1976 році він брав участь у вокальному конкурсі «Золотий Орфей» і посів друге місце, виконавши «Оленку». З’являлися нові композиції, він знову і знову виступав на сцені та випускав пластинки, брав участь у конкурсах і отримував престижні нагороди, – аж до 1990 року.

Гостра серцева недостатність

У нього, здавалося, ще багато чого було попереду: йому було всього 42 роки, у нього була кохана дружина і син. І хто знає, скільки ще прекрасних пісень нам подарував би музикант, якби не трагічна загибель.

Це було 3 вересня 1990 р. Сусіди, які поверталися додому, наткнулися на тіло Євгена Мартинова – він лежав у під’їзді. Звичайно, треба було негайно телефонувати у швидку… Але ці люди не поспішали: а раптом він просто п’яний? Коли він, нарешті, опинився в лікарні, лікарі вже нічого не змогли зробити. Мартинов помер від гострої серцевої недостатності.

Його «кинули» шахраї

Здавалося б, не така вже й загадкова справа – трапляються проблеми з серцем і у досить молодих людей. Але справа в тому, що до такого стану Мартинова довели. Незадовго до смерті він повернувся з гастролей по Рязанській області, за які йому не заплатили. Організатори концертів виявилися шахраями.

На 4 вересня був призначений суд, і Мартинов був впевнений, що виграє справу: адже він чесно уклав контракт і чесно відпрацював по ньому. Але все-таки сильно нервував. Імовірно, це нервове напруження позначилося на стані здоров’я, і в той день серце не витримало.

Подейкували про те, що, мовляв, недарма смерть співака наступила за день до наміченого судового засідання, недарма потім справу відразу закрили, а борг у 10 тисяч рублів списали. Шанувальники і близькі друзі Євгена намагалися озвучити версію його вбивства. Однак ніяких ознак насильницької смерті так і не виявили.

Стреси виявилися непосильними

Можливо, були інші причини депресії, у стані якої перебував усі останні місяці Євген Мартинов.

У кінці 80-х рр. його популярність почала стрімко падати. Почалася перебудова, зникла «залізна завіса», у країні отримали можливість вільно слухати західну музику, і багато вітчизняних виконавці у результаті опинилися не при справах, відійшли на другий план: з’явилися нові кумири. Мартинов, звичайно, відчував, що до його творчості втрачають інтерес. Його ліричні, ніжні композиції були не потрібні молодим слухачам: з’явилася принципово інша музика. Але композитор не збирався на догоду моді складати те, що йому не подобалося. Не збирався йти на компроміс. Раптові зміни стали непосильним тягарем для нього.

На фоні безперервних стресів, та ще після непорядної поведінки організаторів гастролей, цілком могла розвинутися серцева недостатність, що стала причиною смерті. Пісні Мартинова іноді переспівують сучасні виконавці. Але нікому так і не вдалося досягти такої щирості і теплоти, яка вдавалася йому.

«Погляд часу» №21-20.05.2021