Жан Беленюк: ранкові ритуали і заборонені пустощі олімпійського призера

Жан Беленюк
Жан Беленюк: ранкові ритуали і заборонені пустощі олімпійського призера

Жан Беленюк народився 24 січня 1991 року у Києві. Мати – українка, батько – з Руанди (з народу хуту) – вчився в авіаційному інституті, був льотчиком, але його призвали в Руанду, де йшла громадянська війна і він загинув під час військового перевороту на своїй батьківщині. В дитинстві Жан займався футболом, баскетболом, карате, українськими народними танцями. Закінчив київську школу № 271. Боротьбою почав займатися з 2000 року. Батька хлопцеві замінив перший наставник – Віталій Киселиця. Потім до тренувань підключився Олексій Добровольський. Після перемоги Жана на чемпіонаті Європи обидва наставники отримали звання найкращих тренерів України квітня 2014 року.
Весною 2016 року Жан приєднався до патріотичного флешмобу #яЛюблюСвоюКраїну, опублікувавши відеозвернення, в якому розповів за що любить Україну.
Живе чемпіон світу і Європи з мамою в однокімнатній готельці площею 36 м² в Києві на Виноградарі.
Жан – олімпійський призер з греко-римської боротьби у ваговій категорії до 85 кг, а також володар атлетичної фігури і іронічного інстаграм. Він любить гарні жарти і мріє більше подорожувати.

– Як проходить твій ранок?
– Мої «ранки» різні (посміхається). Якщо я на зборах, то встаю строго по будильнику, там не можна спізнюватися. Якщо вдома – то можу повалятися подовше. В середньому встаю близько восьмої ранку.

Ти віддаєш перевагу з ранку каві чи чаю?
– Чаю. Кави взагалі не п’ю.

– Чим ти снідаєш?
– Як правило, їм кашу. Я взагалі кашеїд (посміхається).

– Найкоротший час, за який тобі вдавалося вийти з дому?
– На зборах я можу встати хвилин за п’ять до зарядки. Все накинув на себе – і вибігаю. І по дорозі можу ще одягатися.

– Є люди, які з ранку налаштовують себе перед дзеркалом афірмаціями або позитивними ствердженнями. У тебе є якісь ритуали?
– З дзеркалом не розмовляю. Я вранці пісні співаю. На зборах ми живемо разом з хлопцем-колегою в одному номері, і у нас постійно звучить музика, ми часто складаємо якісь реп-віршики.

– Спорт – це режим, дисципліна, відповідальність … Але жити так 24 години на добу все життя – чи не нудно? Ти дозволяєш собі якісь вольності?
– Звичайно. Можу в «Макдональдсі», наприклад, поїсти.

– А це теж заборонено?
– Скажімо так, небажано. А взагалі всі заборонені пустощі розкривати не буду.

– Складно жити в такому ритмі?
– Все відносно. Непросто, але мені подобається. Я люблю, коли будні насичені. А сидіти вдома і нічого не робити – не люблю. І спати до 12 – це не моє. Хоча іноді буваю таким виснаженим, що хочеться один день пролежати в ліжку і щоб ніхто не чіпав. У звичному розумінні моє життя досить насичене. Але практично все присвячене спорту. Мені хотілося б його урізноманітнити, помандрувати. Додати яскравих фарб. Хочу побачити світ з усіх боків.

– Що б ти хотів спробувати з того, що раніше не робив?
– Стрибнути з парашутом, на повітряній кульці політати.

– Ти часто подорожуєш?
– Хотілося б частіше, звичайно. Був минулого літа в Парижі, рік тому – в Африці у родичів. На змаганнях я весь час зайнятий, це не подорож у звичному розумінні.

– А що б ти хотів змінити в своєму житті? Що ще додати, крім подорожей?
– Мрію піднятися на Еверест. Але це дорога мрія. І вимагає тривалої підготовки. Інструктаж, акліматизація … А ще крім цього ризикуєш своїм життям. Але взагалі я за різноманітності, навіть якщо вони ризикові.

– А чого ти боїшся?
– Напевно, висоти.

– І при цьому хочеш стрибнути з парашутом?
– Треба ж долати свої страхи!

– Що напевно підніме тобі настрій?
– Зазвичай мені для цього нічого особливого не потрібно, я завжди у доброму гуморі. Але точно це станеться, якщо споріднену душу зустріти, людину, з якою приємно. І тоді настрій точно буде хорошим.

Аліна Клименко

Газета "Уют"Газета "Погляд часу"Газета "Задавака"

FacebookTwitterPinterestViber

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *