Зцілення Леоновим: усе життя він допомагав іншим, а собі не зміг

2 вересня 2021 року виповнилося 95 років від дня народження Євгена Леонова

Випадково зустрівшись, вони обидва зрозуміли: це доля. Вона – ефектна блондинка, студентка 22 років. Йому – 31 і він досі холостяк. Популярності, коли жінки різного віку самі кидаються на шию, він ще не досяг. А розглянути доброту маленького (165 см) «пухлика», що вже почав лисіти, дівчата з першого погляду не в змозі.

Може, і вона не розгледіла б. Але він запросив її на спектакль. А потім бродив із нею по нічному місту, читаючи Блока й Єсеніна. Так і зустрілися дві самотності. Євген Леонов і Ванда Стойлова.

Це потім він стане найулюбленішим артистом усього Союзу, а вона – шановною, але все-таки відомою лише вузькому колу фахівців завлітом «Ленкома». Удома одне для одного вони були Євгеша і Ваня.

Широка популярність прийшла до Євгена Леонова несподівано. Зігравши півтора десятка кіноролей і три десятка – на сцені театру ім. Станіславського, актор усе ще сумнівався, чи правильний вибір він зробив.

На щастя для всіх, Євген не звернув із наміченого ще в дитинстві шляху. Через два роки після весілля у нього з Вандою народився Андрійко. Артист став найщасливішою на світі людиною – душі не чув у синові, проводив із ним увесь вільний час.

А ще через два роки про Леонова вже дізналася вся країна. Сталося це в картині «Смугастий рейс», над якою і сьогодні не гріх посміятися.

За головну роль у «Донській повісті» того ж режисера Фетіна артист отримав престижні нагороди. І тут режисери ніби прокинулися. Тепер вони, здається, розгледіли всі можливості виконавця зі смішною зовнішністю, який міг бути і коміком, і трагіком. Його із задоволенням знімали Ельдар Рязанов і Георгій Данелія, Олександр Мітта та Андрій Смирнов, Марк Захаров та Віталій Мельников…

Градус народної любові просто зашкалював. Артист не міг спокійно ходити на ринок, де у вихідні закуповував продукти для сім’ї. Не уявляв, як можна непомітно проскочити по перону, щоб не запізнитися на потяг. Мільйони жителів країни вважали його своїм – простою, чуйною, доброю людиною, яку можна попросити про що завгодно. Як усемогутній бог, народний улюбленець міг усе. І всі цим користувалися.

«Коли ми знімали в Тбілісі «Не горюй!», у перерві між зйомками я вирішив відвідати свого родича Раміна, який лежав у лікарні, – згадував Гія Данелія. – Покликав із собою Женю: Рамін буде щасливий. Лікар завів нас до палати. Рамін, коли побачив Леонова, розцвів. Навіть порожевів. І сусіди Раміна по палаті розцвіли. Дивляться на Женю і посміхаються.

Посиділи в палаті хвилин п’ять, стали прощатися. Тут лікар попросив:

– Товаришу Леонове, будь ласка, давайте зайдемо в реанімацію. На хвилинку. Там дуже важкі хворі, нехай і вони на вас подивляться. Зайшли в реанімацію – та ж реакція. І тоді лікар почав благати:

– Товаришу Леонове, давайте обійдемо всіх! Адже серце – це дуже серйозно, а ви краще будь-якої терапії на них дієте!

Коли ми обійшли всі палати і стали прощатися, лікар сказав:

– А в жіноче відділення?

Нічого не вдієш, обійшли і жіноче відділення… Женя всюди посміхався, жартував – лікар мав рацію, на хворих Леонов діяв краще будь-яких ліків».

Ось тільки ліків від трудоголізму самому Леонову не знайшлося. Тим більше, що болячок і без того вистачало. Артист страждав на цукровий діабет, підводило серце. А він любив смачно і ситно поїсти. І працював, працював.

Фільми, вистави, концерти, творчі зустрічі, участь у сатиричному кіножурналі «Фітіль», озвучування мультфільмів… Один Вінні-Пух чого вартий! Чи можна уявити сьогодні, щоб чарівне повне ведмежа, яке любить мед, говорило чиїмось іншим голосом?

На гастролях у Німеччині Леонову стало погано. Лікарі приїхали швидко, але по дорозі до лікарні артист… помер. Клінічна смерть. 19 днів у комі. Потім кілька місяців реабілітації. Ніколи у житті Євген Павлович не зривав спектаклі. Грав хворий, із температурою. Живий – значить, треба виходити на сцену. Ось і в німецькій клініці лікарі сказали синові: розмовляйте з ним, як із живим. Розповідайте, смійтеся, співайте… Робіть що завгодно. Почує вас – значить, встане.

Андрій робив усе, як просили. У ті страшні дні народна любов виявилася дуже доречною. Люди слали телеграми підтримки, молилися, вірили… Євген Павлович видужав. Актор повернувся буквально з того світу. Йому б після цього поберегти себе. Але це був би вже не Леонов. Він продовжував зніматися. Як і раніше відповідав за всю сім’ю. Усім допомагав. А собі – не зміг.

29 січня 1994 р. через п’ять із половиною років після важкого інфаркту, клінічної смерті й операції на серці і вперше за всю кар’єру Євген Леонов зірвав спектакль. У той день він пішов в інший світ.

Ніхто з глядачів не здав того вечора квитки в касу, щоб отримати гроші. Вони купили в храмі по сусідству з «Ленкомом» свічки, запалили їх біля театру. І простояли з ними увесь вечір. Тому що дуже любили…

«Погляд часу» №41-07.10.2021